Гендерне насильство
Що це таке?
Під гендерним насильством (gender-based violence) мається на увазі насильство, яке чинять переважно чоловіки проти переважно жінок. Загалом оскільки агресивна поведінка очікується від саме чоловіків, то чоловіки – це та група, яка чинить насильство будь-якого типу і яка так само страждає від насильства (у війнах, розбоях, вуличному насильстві тощо). Тобто, передусім чоловіки є як агресорами, так і жертвами насильницької поведінки.
У 1993 році була прийнята Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок. У статті 1 надається визначення насильству проти жінок: «довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя».
Привернення уваги до проблеми
З’ясувалося, що є певні форми насильства, про які ще років п’ятдесят тому не прийнято було говорити або визначати таку поведінку як насильство. Жінки, які боролися за свої права, виходили на вулиці із слоганами «Особисте – це політичне». Вони мали на увазі також і насильство у сім’ї, у приватній сфері, яка мало регулювалася державою.
Інші групи жінок виступали проти примусових шлюбів або так званого «жіночого обрізання» (практики, які до сих пір трапляються у країнах Африки чи Азії). Виявилося, що такі форми насильства, які стосуються радше приватного життя – велика проблема, яка потребує вирішення.
Тому Організація Об’єднаних Націй вирішила виділити окремий тип насильства – гендерне насильство або насильство проти жінок (поширена міжнародна абревіатура VAW – violence against women), в основі якого лежать владні стосунки між чоловіками і жінками.
Ще одна важлива ознака гендерного насильства – це радше так зване невуличне насильство, тобто, жертва може знати насильника. І дійсно, у випадку згвалтувань доволі часто насильниками є не невідомі чоловіки, а знайомі жінці люди. Тобто, проблема у тому, що це той тип насильства, яке не завжди очікується, адже ми звикли вважати, що «наш дім – це наша фортеця», що у приватній сфері, у сім’ї ми можемо почуватися захищено.
Як підсумовує американський соціолог у розділі книги «Гендероване суспільство» (2000) про «Гендер насильства»: «Однією з найсуттєвіших «причин» чоловічого насильства є гендерна нерівність».
Види гендерного насильства
Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі вважаються згвалтування, домашнє насильство (або насильство у сім’ї), проституція, секс-торгівля, сексуальні домагання.
Розповсюджені у світі також приклади гендерного насильства, які пояснюються так званою культурою, традиціями та звичаями. Наприклад, ранні або дитячі (часто примусові) шлюби, обрізання жіночих статевих органів, убивство честі.
Всесвітня організація з охорони здоров’я (ВООЗ) привертає окрему увагу на сексуальне насильство щодо жінок з боку інтимного партнера (Intimate partner and sexual violence against women).
Особливості гендерного насильства
1) Це – проблема 21 століття, актуальна для усіх країн світу; немає жодної країни, де ця проблема була б розв’язана.
2) Перейшла зі сфери “приватності” у публічну сфери (тобто, особисте стало політичним), тому наразі розв’язується на державному рівні.
3) Насильство може пояснюватися «культурою» – наприклад, так звані “вбивства честі” (родина звинувачує жінку в непокорі бажанню «зберігати сімейні традиції» та вбиває через те, що жінка мала стосунки із чоловіком без згоди сім’ї, часто із чоловіком із іншої культури, трапляється у таких країнах як Єгипет, Ємен, Пакистан, Туреччина та інших)
4) Необхідні спільні зусилля дослідницького, політичного, громадського і медіа середовищ, аби подолати проблему гендерного насильства.
Автор публікації
