Дорога додому зі Світланою Бойковою-Калюжною: серед квітів-оптимістів

– Ти де була так довго? – зустріли питанням Світлану Бойкову-Калюжну здивовані колеги-художники пізнім вечором 17 жовтня.

– Ми малювали, поки папір не закінчився, – почули у відповідь.

Каже це без втоми, зі щасливими очима.

Мова йде про відкритий захід для вимушених переселенців «Дорога додому», який відбувся у Сваляві 17 жовтня у рамках Артрезиденції «Аура міста».

***

…Малювали не лише слухачі, яких зібрало заняття – малювала й сама художниця, адже для кожного вона робила заготовки – свого роду «розмальовки» олівцем, у тому числі позапланові. І ці «розмальовки» не повторювались, кожна була унікальна.

Між поясненнями щодо техніки роботи Світлана розповідала про особливості Самчиківського розпису. З позицій професіонала, таких особливостей чимало. Тут ми розкажемо лише про частину з них.

…В силу різних обставин саме цей вид українського народного розпису є певною мірою «недорозкрученим», мало відомим широкому загалу. Петриківський, опішнянський, косівський розпис досить відомі, ці слова на слуху навіть для тих, хто далекий від мистецтва. А ось самчиківський розпис відомий значно менше. Отже, ефектом від заняття Світлани була не лише терапія для переселенців, але й популяризація цього напрямку народного мистецтва. У рамках все тієї ж популяризації зазначимо: назву розпису дало село Самчики Хмельницької області, де ще близько 70 років тому у цій стилістиці були розписані хати. Згодом традиція самчиківського розпису майже зникла, а в 60-тих роках минулого століття її почали відроджувати. І відродження того варте: лінії цього розпису якісь аж оптимістичні й життєстверджуючі, а кольори яскраві й соковиті. Одне лише споглядання цих квітів і пташок піднімає настрій, а що вже говорити про процес малювання, процес добору кольорів…

У цьому плані головний принцип є таким: сусідні кольори мають бути контрастними. І, безумовно, всі вони мають бути яскравими.

Якщо здебільшого подібні заняття відвідують жінки та діти, це стало винятком: тут був помітний відсоток чоловіків.

– Світлано Петрівно, подивіться на мою роботу, будь ласка… Який тут колір доречніший? Світлано Петрівно, як буде ліпше? – пан Віктор, чоловік у віці за 50, дуже комфортно почував себе в якості уважного й сумлінного учня. Його діти працювали поруч.

Атмосфера заспокоювала. А з-під пензлів виходили чарівні квіти-оптимісти.

Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією  «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.

0

Автор публікації

Офлайн 3 дні

K_Koverga

6
Коментарі: 0Публікації: 196Реєстрація: 16-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю