Життя одне

Життя одне, і його треба жити, а не виживати
24 лютого – ця дата розбила серця тисячам людей, розділила життя на «до», де ми не розуміли, наскільки були щасливі та як багато мали, і, на жаль, на «після». Кожен з нас пережив за цей час дуже багато страхіть, у кожного своя історія, тож хочу поділитися з вами своєю.
Склалося так, що мені потрібно було поїхати з країни, навіть не заради себе, а заради матусі, щоб вона хоч трохи менше хвилювалася, через те, що зі мною може щось трапитись. Але я ще не знала, що на мене чекає в іншій країні, важка дорога, якою я їхала сама, декілька годин на митниці, знайомство з новою сім’єю, незнання мови, ціла купа справ з документами, проблеми з реєстрацією та дуже багато нервів, сліз та істерик. Одним словом, я «подорослішала».
Я ніколи не була тією дівчинкою, яку легко надурити чи налякати труднощами, я завжди йшла у свій страх. Але це було в рідній країні, з близькими людьми поряд, які завжди мене підтримували, а зараз… Зараз моє життя залежить лише від мене, я сама вирішую свої проблеми, з документами, житлом, роботою, навчанням і постійно переживаю за своїх близьких, рідних та свою країну. Іноді навіть матусі розказувати погане не хочеться, адже вона буде хвилюватися удвічі сильніше. Ще складніше, коли мені не вірить та не підтримує ще одна близька для мене людина, мій батько, який живе в Росії, й кожна розмова з ним закінчується непорозумінням та образою.
Дуже страшно, коли головною темою для обговорення і навіть особистого блогу є війна в рідній країні. Але, як сказав мені мій дядько, «немає жодного дня, коли б жодна країна не воювала, зараз просто прийшла черга України». Я довго не могла змиритися з цими словами, адже як так, мою країну руйнують, вбивають людей, тварин, знищують будинки та цілі міста. Але потім я зрозуміла, що, мабуть, він правий і я вірю в наших людей, вірю в те, що наша країна переможе, бо захищати свою державу, свою незалежність, свої кордони та своїх людей – це добре, а добро завжди перемагає зло.
Тому намагаюся жити повноцінним життям, тому що воно одне, молодість в мене одна і я хочу її ЖИТИ, а не виживати. Я почала вчити німецьку мову і навіть закінчую курси, постійно спілкуюся з рідними, читаю книжки, займаюся спортом, готую нові страви, їжджу на велосипеді, на якому не їздила 10 років, відвідую нові міста та ставлю нові цілі.
І хочу поділитися крутими та захоплюючими місцями в Германії, які я відвідувала чи збираюсь це зробити, аби всі, кого це цікавить, змогли їх відвідати та трошки відволіктись від новин про війну, а для людей, які в Україні чи в інших країнах, я прикріплю фото. Хочу всім показати цю красу і хоч трошки відволікти від поганих думок чи переживань.
№1
Перше місце, куди я пішла, – це звичайно ж Бранденбурзькі ворота в Берліні, де часто проводять заходи в підтримку України.
Геолокація: https://maps.app.goo.gl/hLuvC73z9UdSftTY8

( Дивитись головне фото)

№2
Цікаво та складно було побувати в музеї 1941- 1945 років, де відбувалися бойові дії, де жили солдати, де знищували наших людей, крематорії, операційні, тюрма, бараки – це все і багато іншого я бачила на власні очі.
Геолокація: https://maps.app.goo.gl/6HEFaR24tpvWqcZQ7

Крематорії, в яких спалювали солдатів

№3
Александер плац, де знаходиться велика кількість цікавих магазинів та ресторанів, телевізійна вежа та годинник світу.
Геолокація: https://maps.app.goo.gl/gvipFqwoGoyyRZg3A

№4 Гарний та великий торгівельний центр з брендовими магазинами і гарним видом
Геолокація: Mall of Berlin

https://maps.app.goo.gl/J41NTnRPeedU48H57

№5
Мемореальна церква Кайзера Вільгельма
Геолокація: https://maps.app.goo.gl/m6KPAWYbHkrPFwd2A

І це лише частина того, що я хочу вам показати, тому сподіваюсь, що мій блог вас зацікавив і ви залюбки прочитаєте другу частину в наступному місяці.

2

Автор публікації

Офлайн 6 години

Milovanova Sveta

2
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 18-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю