«За» толерантне ставлення, або як уникнути хейтспічу
Сьогодні в ЗМІ та соціальних мережах можна помітити активне обговорення новинних повідомлень або висловлювань, де відкрито висміюються незахищені верстви населення. Для одних людей – це можливість пожартувати, насміхатися, для інших – відчуття дискомфорту через дискримінацію в суспільстві. Іншими словами, існують хейтери, які використовують мову ворожнечі з метою здійснення психологічного тиску.
Хейтспіч: визначення та різновиди
Мова ворожнечі (хейтспіч, мова ненависті) – це узагальнена характеристика мовленнєвих засобів, за допомогою яких виражається різко негативне ставлення людей, які є представниками іншої нації, носіями інших релігій культур тощо. Це всі форми самовираження (усні висловлювання, матеріали в медіа та соціальних мережах, заголовки, фотографії), що сприяють підбурюванню й поширенню расової ненависті, ксенофобії, гомофобії тощо. Автори матеріалів знеособлюють та дегуманізують людей. Журналісти акцентують увагу на ознаках, рисах, вадах людини, а не на її переконаннях чи вчинках. Серед різновидів хейтспічу виділяють такі: расизм, сексизм, ейджизм, гандикапізм, лукізм.
Расизм
Расизм – дискримінація за расовою приналежністю. У теорії і практиці расизму виділяють два його типи – традиційний та новий. Традиційний расизм відстоює положення про відмінність між расою як біологічною приналежністю і цивілізацією як культурною приналежністю. У теорії традиційного расизму цінності європейського (білого) населення оголошувалися всезагальними, а значить, обов’язковими для наслідування всім людством. Трансформуючись з часом, теорія расизму переросла в новий расизм, основою якого є абсолютизація групової расової (чи етнорасової) ідентичності. Результатом расизму як теоретичної концепції є расова дискримінація, яка знаходить своє відображення у політичному, соціальному, культурному, етнічному аспектах. Ми не можемо темношкірих людей називати неграми так само, як циган – ромами, а євреїв – жидами.
Сексизм
Сексизм – дискримінація людей за їхньою статтю. Часто ми можемо почути такі слова, як гомосексуаліст (гомосексуалізм), трансвестит. Насправді треба говорити «гомосексуал».Суфікси «-іст» та «-ізм» некоректні і з лінгвістичної, і з етичної точки зору. Вони з’явилися в російській мові у радянські часи, коли за одностатеві стосунки чоловіків могли ув’язнити. Крім того, вони вказують на медичні причини і мають походження з радянської психіатрії. Тобто, коли ми кажемо «гомосексуаліст», вказуємо на те, що любов людини до людини своєї статі – це захворювання. Стосовно людей, які переодягаються в одяг протилежної статі, то їх називаємо «кросдресерами» (з англ. «cross – протилежний, dresser – той, що одягається»).
Ейджизм
Ейджизм – дискримінація людей за віком. Він проявляється в різних формах, враховуючи упереджене ставлення, дискримінаційну практику чи інституціональні заходи політики, які сприяють закріпленню стереотипних уявлень. Наприклад, на роботу скоріше влаштують молодь, аніж пенсіонерів.
Гандикапізм
Гандикапізм – дискримінація за зовнішнім виглядом та станом здоров’я. Сюди ж відносимо людей із різними захворюваннями. Якщо раніше всі казали людина-інвалід, то зараз таке висловлювання буде некоректним, краще вживати наступні конструкції:, людина з обмеженими можливостями, людина з фізичними / сенсорними / психічними / інтелектуальними / ментальними порушеннями, людина з порушеннями опорно-рухового апарату, людина з порушеннями рухової функції. А от людей, які хворіють на рак, ніколи не можна називати ракохворими чи онкохворими, бо це неетично по відношенню до них. Зараз кажуть так: людина, яка хворіє на рак / має рак, людина, яка має онкологічне захворювання, людина з онкологічним захворюванням, людина, у якої (і уточнюємо діагноз).
Лукізм
Лукізм (англ. «look» – «вигляд, образ») – дискримінація за зовнішнім виглядом та поведінкою людини. Якщо гандикапісти насміхаються над зовнішністю людини через стан її здоров’я, то лукісти частіше звертають увагу на одяг, макіяж та манери поведінки. Оцінювати людей за категорією «гарний-негарний» є абсолютно нормальним. Але доти, доки наші уявлення про прекрасне не переходять чужі особисті межі.
Методи боротьби з мовою ворожнечі
- Створення державних служб, які відповідатимуть за захист прав свободи слова та боротьбу з дискримінацією.
- Впровадження питання запобігання мови ворожнечі в освітній процес. Діти зі шкільних років мають розуміти, що таке толерантне ставлення. А для студентів варто влаштовувати різноманітні форуми, відводити окремий час на парах задля обговорення хейтспічу.
- Організація й проведення публічних виступів проти будь-яких форм нетерпимості.
- Створення спеціальних кампаній із метою інформування громадськості з цієї теми.
- Активне обговорення проблеми мови ненависті в ЗМІ, соціальних мережах із метою забезпечення рівності.
Наразі держава не здатна повністю забезпечити безпеку незахищених верств населення. Якщо раптом ви стали жертвою хейтспічу, то звертайтеся за допомогою до правоохоронних органів. Взагалі це закріплено на законодавчому рівні: в країні діє закон «Про засади запобігання протидії дискримінації в Україні», який ми маємо знати і в разі чого посилатися на нього.
У вересні цього року перша леді Олена Зеленська презентувала «Довідник безбар’єрності», який покликаний зафіксувати нові норми безбар’єрної мови та стати гідом з коректного спілкування. Поки що він доступний в електронній версії, над паперовим форматом видавці ще працюють. Ознайомитися з посібником можна за посиланням: https://bf.in.ua
Автор публікації
