Мова на часі?

Ельвіра Гвоздь

Мовне питання в країні, яка воює, на часі? Так.

Історично склалося так, що багато українців знають/спілкуються російською мовою. Багато захисників російською аргументують захист «своїм вибором».

Та чи справді це ваш вибір?

1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, який роком раніше перейшов в унію «щоб та єресь і смута в світі не була».

1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

1721 — запроваджено мовну цензуру — приведення книг будь-яких українських видань у відповідність до російських видань.

1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року.

1911 – постанова VII дворянського з’їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії.

1962 — репресії проти захисників української мови.

2016 — після окупації Росією Криму зачинено україномовні школи, станом на 2016 рік діє лише одна україномовна школа. Формально, викладання українською дозволене, неформально, подібні спроби активно блокуються. В 2019-му, останню школу, яка заявленою є як україномовна переформатовують — причому, зі слів батьків, у «заявленій» школі, як україномовній всі предмети де факто були російською мовою.

2022 — на території громад Донецької та Луганської областей, які щойно були окуповані російськими військами, впроваджено русифікацію закладів освіти, з усуненням викладання української мови, української літератури та історії України.

І більше ніж 100 інших заборон української мови. То чи справді це ваш вибір? Чи справді мова не на часі? Справді «какая разница»?

Питання мови на часі було і є.

Мова – це ідентифікація. В 2014 під Іловайськом російські окупанти дали так званий зелений коридор, і коли верхівки українського командування давали накази російською, росіяни прослуховували рації і чекали наших військових в засаді.

Зараз на фронті вдень військових можна розрізнити за кольором стрічки та вночі лише мова є ідентифікатором.

Ви не можете виправдовувати свою байдужість російськомовними військовими бо російська мова вбиває буквально.

Це не притиснення російськомовних, це нагадування про важливість української мови. Українська мова єдина державна, яку ви маєте плекати.

За кордоном почувши російську не зрозумієш українець це чи окупант. Якби в Бучі до людей в підвалах говорили б російською навряд вони б зраділи.

Ми не маємо тягнути будь-що російське в нашу країну, в наші голови. росія – країна-терористка. Ви маєте розуміти, що нічого в житті не існує поза політикою. Що мова це ваша зброя, ваша ідентичність, ваша свідомість.

Живіть у вільній країні без мови рабів.

Проєкт реалізується Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ГО «Центр гендерної освіти» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина

photos by: 

Бібліотека Козелецького коледжу

УКРІНФОРМ

Qirim news

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

el.hvozd

6
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 06-08-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю