Навіщо людині свобода
У світі існує лише одна річ, без якої не зможе прожити жодна людина. Це свобода. Можна бути неймовірно багатим, талановитим, мати безліч друзів, приятелів або навіть керувати цілою країною, але без волі неможливо радіти життю по-справжньому, відчувати всю його повноту та багатогранність. Лише свобода робить людину дійсно щасливою, бо вона надає особистості право вибору, якусь альтернативу, допомагає почувати себе впевненим, не залежати від інших.
Вірш М. Петренка «Дивлюсь я на небо» починається наступними рядками: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!»
З давніх часів людина асоціювала свободу з вільним польотом птаха. Є, навіть, вислів: «вільний, як птах». То, що ж насправді є для людини свобода? Якою люди її собі уявляють? Чому так цінують? Та чи усім, насправді, потрібна свобода?
Шукаючи відповіді на ці питання, я збагнула, що свобода буває різною. Наприклад, свобода слова, свобода вибору, свобода дій тощо. Це наштовхнуло мене на думку, що уявлення кожної людини про свободу залежить в першу чергу від того, яка свобода їй потрібна. В історії нашої країни важливе місце займає боротьба українського народу за свободу та незалежність. За право мирно працювати на власній землі, розмовляти рідною мовою народ розплатився роками страждань та ріками пролитої крові.
Вільна людина, яка в силу різних обставин, не здатна забезпечити себе засобами існування, не може сучасним цивілізованим суспільством бути опущена до тваринного існування. Допомога з боку суспільства такій людині має бути на рівні, що унеможливлює втрату власної культурної сутності досягнутого суспільного розвитку. Людина не може перетворитись на тварину, шукаючи засоби власного виживання чисто інстинктивно, як це робить тварина. Опускаючись до тваринного стану існуванні із-за різних обставин життя, вона завжди залишається людиною, усвідомлюючи і, страждаючи, від свого принизливого стану, від якого, доречи, втрачає і свою свободу, тому що її дії спрямовані на чисто біологічне виживання, а не на розумне життя. Тому сучасне цивілізоване суспільство має створити такій людині умови, де вона б не втрачала у своїй особі людину.
Підсумовуючи усе вище зазначене, хочу сказати, свобода – це те, що у тебе неможливо ніколи забрати. Свобода – це ти, твої думки, почуття, мрії та сподівання. Вона – невід’ємна частина єства людини, божий дар, яким ми маємо доречно розпоряджатись.
Автор публікації
