(Не)жіночі імена у назвах вулиць: чи варто щось змінити?

В історії України відомі сотні яскравих талановитих жінок: учених, поеток, художниць, громадських діячок, матерів-героїнь, які гідні того, аби вулиці наших міст звалися їхніми іменами. Щоденно в пошукових системах інтернету тисячі людей з усього світу бажають прочитати, хто така Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Роксолана, королева Анна тощо.

На картах України ви фактично мало побачите вулиць з іменами цих жінок. В Україні не прийнято возвеличувати жінку, навіть ту, яку визнав світ – Катерина Білокур своїми картинами надихала Сальвадора Далі, але так і не змогла надихнути жодного чиновника, аби він запропонував перейменувати вулицю якогось Огурцова чи Крилова на майдан Катерини Білокур.

Провулок чи вулиця Галшки Гулевичівни або Олени Пчілки набагато краща альтернатива провулкам Кривим,Тінистим та Фізкультурним тощо.

Проблема замовчування імен визначних жінок – учених, поеток, мисткинь, громадських діячок – бере початок ще з Радянського Союзу.

У 1980-х роках радянською владою було прийнято рішення, аби у кожному місті з’явилися вулиці на честь славетних земляків. Саме тоді почали масово перейменовувати вулиці колишніх Рад на вчених-академіків. Жінок серед них не знайшлося. І не тому, що їх не було, просто досягнення жінок замовчувалися і визнавалися як незначні, як щось випадкове, виняткове із правил.

Чи знають лучани/ки та й волиняни/ки, хто така учасниця Луцького Хрестовоздвиженського братства Марія Магдалина Мазепа, Лицарка Срібного Хреста «Заслуги УПА» Василина Демчинська, астрономка Олена Казимирчак-Полонська, одна з перших волинських письменниць Єва Фелінська та ін.? Але тим не менше, вони вплинули на розвиток української та волинської історії, який ще не до кінця оцінений сучасниками.

Українки заслуговують, аби їхні імена були знані та відомі в Батьківщині, для якої вони жили, творили, яку любили всім своїм серцем! Дискримінація за статтю має зникнути. Саме з маленьких кроків – появи вулиць, названих на честь жінок, поширенням інформації про жінок-учених, мисткинь, які довели, що жінка спроможна на більше, ніж вготована їй роль – починається формування поваги до жінки в українському соціумі.

Сьогодні, коли здійснюється процес дерусифікації, важливо згадати й імена жінок, які своїми досягненнями розбудовували та розбудовують сучасну Україну. Понад 100 вулиць Луцька має бути перейменовано, але чи знайдеться місце у назвах вулиць жінкам? Питання лишається відкритим.

Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Катерина Стасюк,

студентка КЗВО «Луцький педагогічний коледж»