Про життя як гру
«Ніколи не засуджуй людину за її минуле, ти не знаєш свого майбутнього»
почула цю фразу декілька років тому, і вона закарбувалась в сердці.
Життя цікава гра, іноді мені здається, що майже весь час цієї гри люди намагаються розібратись з правилами, а не отримувати кайф від її проходження.
Чи можна в цій грі перемогти? Думаю що ні. Хоча часто здається, що варто дізнатись правильне правило і бути ближчим до перемоги.
А ще цікавіше, що головним 2-м гравцем в цій грі є ти сам. І тут вже як ти зможеш, бути собі складним суперником, чи надійним напарником.
От і зараз в моменті, коли правила не ясні, і складно розпізнати, те, що говорить внутрішній голос: підтримка напарника, чи черговий етап гри з суперником.