Так довго боролись, що втратили здоровий глузд
В сучасному соціумі гострою постає тема фемінізму, та не звичайного, а радикального. Дедалі частіше в інтернет-просторі з’являються гучні заголовки про черговий протест представників радикального фемінізму.
Та щоб ясніше зрозуміти суть проблеми фемінізму, його витоки, пропоную зробити короткий екскурс в історію питання.
Радикальний фемінізм з’явився ще у 1960-х роках. Все почалося з участі жінок в антивоєнних та нових лівих політичних рухах. Зрозумівши, що боротися на рівні з сильними чоловіками складно, жінки почали утворювати окремі феміністичні групи, зберігаючи при цьому початкові політичні погляди, настрої та ідеали.
На відміну від ліберального фемінізму, радикальний відзначається своїми жорсткими методами боротьби. Деякі активістки пропагували політичну форму лесбіянізму або безшлюбності як альтернативи гетеросексуальному сексу в рамках загальної патріархальної культури, а інші підтримували права трансгендерних людей.
Якщо говорити про сучасні реалії, неможливо не помітити розвиток «радфему» та його роль у соціумі. Вплив на людський розум зростає, а отже методи виявились дієвими. За останнє десятиліття активістки провели безліч дебатів, і зараз пропоную розглянути декілька найважливіших рішень, за які вони виступають:
- Комерційний секс. Комерційний секс став важливою проблема феміністської політики та рефлексії ще в середині XIX століття. Зараз це одна з найбільш гарячих і конфліктних тем в феміністському русі. Активістки «радфему» вважають, що жінка не з власного бажання почала продавати своє тіло, і розглядають такий бізнес, як одну з форм сучасного рабства. В свою чергу, вони пропонують ввести кримінальне покарання для клієнтів, таким чином, зменшивши попит на секс-послуги, а в ідеалі, зовсім відмовитись від такого заробітку.
- Хіджаб не обов’язкова річ в гардеробі жінки. Хіджаб розглядається як черговий прояв патріархальної влади, нав’язує жорсткі стандарти зовнішнього вигляду. Хіджаб сприймається як символ підлеглого становища жінок усередині родини і в публічній сфері. Більшість радикальних феміністок виступають за скасування носіння хіджабу. Деякі також підтримують законодавчу заборону на його носіння.
- Трансгендерність. Питання трансгендерності піднімали в обговореннях ще на початку 1980-х років, та з часом навколо цієї теми почало створюватись все більше конфліктів, міфів, пліток і нових форм мислення. Активістки розглядають трансжінок як чоловіків, які захоплюють і колонізують жіночу ідентичність, культуру і сексуальність. Тому, вони пропонують повністю виключити транс-людей з феміністського руху, створювати угрупування лише для біологічних жінок.
- Сексуальна орієнтація. Сексуальність і сексуальна орієнтація стали предметом численних суперечок і конфліктів у другій хвилі фемінізму – зокрема, полеміки відбувалися навколо БДСМ, гетеросексуальності і гомосексуальності, їх політичне і культурне значення, а також ролі і місця різних сексуальних проявів у феміністському русі. Жінки, які вибирають в якості сексуальних партнерів чоловіків, можуть розглядатися як зрадниці фемінізму, а сам вибір – як прояв помилкової свідомості. Як результат, феміністки пропонують створювати лесбі-сепаратистські феміністські групи, в які не входять гетеросексуальні та бісексуальні жінки. (Джерело: https://arzamas.academy/materials/1733)
На перший погляд здається, що жінки хочуть боротись за свої права, але… Які все-таки жорсткі методи вони використовують. Активістки «радфему» таким чином роблять «зачистку» населення. Зараз вони вже боряться не за свої права та свободи, в них на меті стоїть повне пригноблення всього чоловічого. Як ви гадаєте, така поведінка є нормальною для цивілізованого суспільства ХХІ століття?
Особисто для мене, методи радикального фемінізму, їх поведінка, їх цілі викликають лише здивування та розчарування. Мені неймовірно прикро, що втратилась частина оригінальної ідеї загального фемінізму, жінок, які дійсно боролись за свої права. Та з плином часу, все пішло шкереберть, жінки почали бажати більшого, і заради мети діяли радикально. Хіба за це боролись феміністки ХХ століття?
Автор публікації
