Трахтемирів – земля українського козацтва 

Місце, оповите легендами, місце надзвичайної природної краси, місце, що у різні часи, і багато століть тому було місцем сили і звитяги. Все це про козацьку столицю Трахтемирів, яке розкинулось на невеликому півострові, чиї береги омиває сивий Дніпро, на півночі Черкащини. Коли, як не сьогодні, у День українського козацтва, День захисників і захисниць України, Свято Покрови Пресвятої Богородиці, заступниці всіх воїнів та захисників, згадати історію цього загадкового та особливого місця? 

Містечко Трахтемирів (деякі джерела свідчать про архаїчну назву Терехтемирів) з’явилось на карті півострова у XVІ столітті, хоча ці землі були заселені ще за багато століть до того. Так, на Трахтемирівському куті споконвіку жили войовничі народи. У ІІІ тисячолітті до н. е. сюди прийшли представники ямної культури, яких вважають першими праіндоєвропейцями. В античну епоху тут жили скіфи-орачі – таємниче місцеве населення, яке десь у VI столітті до н.е. завоювали справжні скіфи. На рубежі ер у Трахтемирівському куті оселилися представники зарубинецької культури, яку вважають протослов’янською. У давньоруську добу на території півострова було споруджено сторожове місто Заруб, котре контролювало брід через Дніпро й захищало розкидані неподалік мирні поселення. Перша літописна згадка про Заруб належить до ХІ століття. У місті або поруч із ним діяв славетний Зарубинецький монастир, у якому були й аскетичні підземні, печерні церкви, й кам’яні, багато оздоблені надземні. Монастир нищили кілька разів, але він встиг стати однією з найбільших козацьких святинь. 

Проте, повернімось до козацької епохи існування Трахтемирова. Адже у романтичній історіографічній традиції містечко стало одним із символів козацької доби. 

Трахтемирів уперше згадується 1552 в описі Канівського замку. 1590 постановою вального сейму містечко було надане реєстровим козакам. Але вже за шість років через боротьбу Северина Наливайка вальний сейм змінив своє рішення і відібрав Трахтемирів у козаків, передавши його у власність шляхтичу Гуляницькому. 

Козаки домоглися повернення Трахтемирова лише у 1615-му. Але, згідно з Ординацією Війська Запорозького, у 1638 році Трахтемирів знову відбирають у козаків і визначають як місце перебування коронного комісара — начальника реєстровців. Села довкола містечка, якими володіло козацтво, передали канівському старості Самуїлу Лащу. Під 1643 у джерелах вперше зафіксовані укріплення у Трахтемирові, які зображені також на карті француза  Гійома Левассер де Боплана. Козацька резиденція, центр ухвалення рішень – таким побачив містечко Боплан у середині XVII століття. В “Описі України” він згадував про Трахтемирівський монастир, який на той час уже носив назву Успенського: 

“…нижче лежить Трахтемирівський монастир руських ченців, він височить серед провалля, оточений недоступними скелями. Сюди козаки звозять усе найцінніше, що мають. Також є переправа через ріку”.

Тут, при монастирі, був збудований козацький шпиталь, де проходили лікування поранені і літні козаки.

Козаки повернулися до Трахтемирова з початком національно-визвольної війни 1648 року. У “Реєстрі Війська Запорозького 1649” Трахтемирів — це центр сотні у складі Канівського полку. В січні 1650 польський король Ян Казимир Ваза формально надав містечко Війську Запорозькому. Надалі після цього (аж до “Пактів та конституцій законів і вольностей Війська Запорозького 1710”) пункт про Трахтемирів. постійно фігурував у проєктах угод та угодах Війська Запорозького з його протекторами. Трахтемирівський перевіз через Дніпро в цей час був важливим воєнним об’єктом. 

1660 року нижче Трахтемирова в долині, яку називали «Жердева», відбулася «Чорна рада», на якій гетьманом був обраний син Богдана Хмельницького Юрій. А вже у 1678-му турки, після Чигирина, повністю знищили Трахтемирів. Проте козаки відбудували Трахтемирівський монастир і саме тут Юрій Хмельницький прийняв чернечий чин. 

Із 1672 відомо про виробництво і містечку кам’яних жорен — промисел, яким Трахтемирів був відомий і пізніше — 18-19 ст. 

Згідно з “Вічним миром 1686” Трахтемирів мав залишатися незаселеним.  Повторне заселення міста почалося 1714 року, коли воно повернулося під владу Речі Посполитої. Трахтемирів належав різним приватним власникам з-поміж польських. шляхтичів; після 2-го поділу Речі Посполитої перейшов під владу Російської імперії (із 1797 — у складі Канівського повіту Київської губернії), належав російським. дворянам Гудимам-Левковичам. 

Легендарний Трахтемирівський (Зарубинецький) монастир  був відбудований вже як уніатський (Василіанський), але у серпні 1768 року гайдамаки під проводом Сави Майбороди спалили в Трахтемирові Василіянський монастир. 

Згідно з даними Енциклопедії історії України, поширені в літературі твердження про те, що у період приблизно з 1576 по 1578 рік польський король Стефан Баторій надав Трахтемирів реєстровцям, і що начебто там зберігали козацьку артилерію, припаси та скарбницю, проводили козацькі ради, збиралися повстанці, — не мають ніякого підтвердження в історичних документах. Ба більше, вони запозичені з “Хроніки” Павла Пясецького (1645), набули поширення наприкінці 17 — у 18 ст. як складова “Баторієвої легенди” і мають вважатися історіографічними фікціями. 

До сьогодні в Трахтемирові збереглося кладовище яке називають козацьким, за кам’яними хрестами на могилах. Хоча переважна більшість поховань тут датується ХІХ століттям, знайдено кілька могил все ж більш раннього періоду. Існує легенда, що перші поховання на цьому цвинтарі з’явились ще за часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який обрав Трахтемирів столицею реєстрового козацтва. 

Кривава історія Трахтемирова не завершується козацькою добою. У Другу світову війну, в 1943 році, поблизу двох правобережних сіл – Великого і Малого Букринів – радянське військове керівництво спробувало створити плацдарм для подальшого визволення Києва. У результаті кривавого форсування Дніпра, з близько 400 тисяч радянських солдатів, що полягли в битві за головну водну артерію України, на Букринському плацдармі загинуло 250 тисяч. 

Нині на території села Трахтемирів проживає до десятка людей. В 90-х тут утворено історико-культурний заповідник “Трахтемирів”, площа яког становить майже 600 гектарів. На території заповідника розташовано 81 археологічну, 9 історичних та 9 природничих пам’яток. Серед них — стоянка часів мустьєрської культури (120—130 тисяч років тому), Трахтемирівське скіфське городище, залишки храмів літописного Трахтемирівського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар в селі Трахтемирів, пам’ятки природи: Канівські дислокації, заповідні урочища Великі валки та Мушина гора, геологічна пам’ятка природи Веселий шпиль, гідрологічна пам’ятка природи Рожина криниця. 

0

Автор публікації

Офлайн 17 години

Maryna Severynchuk

32
Коментарі: 1Публікації: 51Реєстрація: 15-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю