Чому і як навчаються на уроках трудового навчання в інших країнах світу
Трудова підготовка в розвинутих країнах світу здебільшого пов’язана з образотворчим мистецтвом, конструюванням, дизайном. У різних країнах світу організаційні форми роботи і зміст предмету мають свої особливості.
Особливо зацікавлює система трудової підготовки в школах Японії, де хлопчики вивчають предмет із такою самою назвою, як і в Україні – «Трудове навчання». У початковій школі в 1-6 класах навчання орієнтоване насамперед на розвиток мислення, творчих якостей особистості, самостійності. Трудове навчання підлітків спрямоване на моделювання, дизайн, проектування, творчу діяльність. В учнів формують якості, що необхідні працівнику в умовах сучасного виробництва, висококваліфікованої праці.
В основу концепції трудової підготовки в США покладено освіту для побудови кар’єри. Зміст програми передбачає, як загально трудову підготовку учнів, так і їхню професійну підготовку за вибором у школах певного напряму.
Своїми успіхами сучасна фінська освіта взагалі та трудове і професійне навчання зокрема зобов’язані насамперед продуманій державній політиці. Загальна мета – формування морально відповідального члена суспільства. Основним завданням є прищеплення навичок самостійної праці як показника внутрішнього росту, а також отримання дітьми задоволення від цієї праці. Діти навчаються нести відповідальність за виконану роботу, оцінювати якість матеріалу, виважено робити вибір.
У Великій Британії вчитель із курсу «Дизайн і технологія» універсальний, оскільки проводить заняття з будь-якої теми – від кулінарії до електроніки.
У Швеції необхідність взаємодії з технікою вимагає раннього входження молодого покоління в глобалізований світ техніки, що, у свою чергу, і визначає зміст підготовки вчителів технологій та професійного навчання у вищих школах.
Досвід і успіхи в освіті Швеції свідчать, що побудоване суспільство, нові виробничі технології визначили насамперед зміну ролі вчителя як у школі, та і в суспільстві. Проектна діяльність дає можливість учителю залучити учнів до самостійного вибору того чи іншого розв’язку задачі, розв’язування завдань з декількома правильними рішеннями, пошуку інформації, реалізації набутих знань з основ наук на практиці, тощо.
