Що я хочу бачити після підписання миру?

Часто задумуюсь ,а що я хочу бачити після підписання миру ?

В голові стільки різних думок…

Хочеться якось прокинутися рано вранці ,коли ще темно і легкий осінній морозець  покриває цю грішну землю.

Накидую ковдру і заварюю собі каву, з вітальні доносяться звуки.

Знову забули вимкнути телевізор. Чую, як ранкові новини сповіщають, що між Україною та Росією уклали мир, усі окуповані території повернуті й те що країна агресор виплатить компенсації за все.

В голові думка:”Невже!”

Підбігаю та роблю звук гучніше .

Біжу будити маму та сестер сповіщаючи таку гарну новину. Вони з просоння не розуміють, що я від них хочу, але вже остаточно відходячи від сна, починають посміхатися.

  • Нарешті, ми цього дочекалися,- скаже моя мама .

Невже я зможу вільно виїжджати з міста, не зупиняючись кожного разу на блокпості для перевірки документів. Ця вся процедура може дуже затягнутися, а так хочеться поскоріше дібратися до потрібного місця . 

Мої маленькі сестри не лякалися би салюту …

Мій би університет повернувся на Батьківщину. Я б сиділа на зеленому газоні, дивлячись скільки іноземних гостей та студентів до нас приїхали . Хтось проходить мимо посміхаючись, а хтось біжить вже додому чи в гуртожиток. І ніхто вже не буде  думати про війну ,смерть …

Звісно всі тривоги швидко не пійдуть, але хоч про щось припинимо хвилюватися.

Нарешті зможу відвідати своїх родичів, котрих не бачила через війну на Луганщині.

Рідна бабуся плакатиме бо  я вже вище неї… кожна роз’єднанна родина буде в решті решт разом .

Зараз в нашій країні війна, яка триває із 2014-ого року….

Пройшло 7 років війни….

7 років кровопролить, сліз, вбитих життів, розбитих сердець…

Час, кажуть, лікує…

Але чи вилікує він рани у душі матері, що втратила сина на війні?

Чи поверне матір, чи батька дитині, що чекала їх із фронту?

Ні…Ця рана буде палати в їхніх серцях до кінця життя…

Доки вони і ми будемо пам’ятати – доти всі ці люди будуть жити в нашій пам’яті.

Найбільше хочеться, щоб вже запанував мир!

Але, на жаль, цей мир і свободу треба вибороти  кров’ю…

“Душу й тіло ми положим за нашу свободу!

І покажем, що ми, браття, козацького роду!”

Переверзєва Олена

0

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

K_Koverga

1
Коментарі: 0Публікації: 118Реєстрація: 16-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю