Як в Україні захищають постраждалих від домашнього насильства
З 2019 року в Україні діє Закон про запобігання та протидію домашньому насильству. Це абсолютно новий документ, який в багатьох моментах відповідає міжнародним стандартам – в ньому є певні статті, які відповідають Стамбульській конвенції (досі не ратифікованої в Україні). Існує й багато моментів, які подані в міжнародному документі, але не вказані в українському Законі. Втім, це серйозний крок вперед для нашої держави. З 2019 року до Кримінального кодексу України були внесені зміни – домашнє насильство стало криміналізоване. До цього кримінальну відповідальність можна було отримати за сексуальне насильство, а психологічне, економічне та фізичне насильство – вело до адміністративної відповідальності. Кримінальна відповідальність – мається на увазі, що насильство відбувається систематично. Систематично, згідно законодавства, це три і більше разів. Тобто, якщо є три офіційні звернення, які були розглянуті навіть по адміністративній відповідальності, наприклад, три офіційних звернення про психологічне насильство (яке завжди важче довести), однаково – це означає, що кривдник несе кримінальну відповідальність безпосередньо за те, що він вчиняє психологічне насилля. Але в Україні так і залишається проблема з притулками для постраждалих від домашнього насильства (так звані “шелтери”). Їх катастрофічно не вистачає, а більшість шелтерів знаходяться у великих містах. Іноді у постраждалої особи елементарно немає грошей, щоб дістатися до притулку.
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
#PeaceInDigitalEra
#ФундаціяПравЛюдини
#HumanRightsFoundation
Автор публікації
