Як живе і чи потрібен театр під час війни. Частина 1

Війна поставила на паузу театральне життя України. Наразі грати вистави у стаціонарних приміщеннях можуть лише театри західних областей. Більшість прем’єр відкладено, гастролі скасовано, митці служать у ЗСУ або займаються волонтерством. Багато хто евакуювався до Європи.

Документальна вистава «Witnessing U» у Амстердамі. Українські мисткині-біженки. Історія від актриси запорізького театру-лабораторії VIE – Олесі Андрушевської.

12 квітня у Амстердамі разом з іншими українськими мисткинями-біженками вона презентувала документальну виставу «Witnessing U». Проєкт реалізований на базі камерного театру DeToneelmakerij, у ньому взяли участь і голландські актори. Текстову основу «Witnessing U» складають свідчення маріупольців, які пережили бомбардування міста, солдатів ЗСУ, підлітків, жертв сексуального насильства з боку російських військових.

«У виставі є момент, коли тебе, заплакану і змучену, огортають українським прапором. Розкажи про цей епізод».

«Ця історія просто розбиває мені серце і саме тому я хотіла, щоб вона була у виставі. На це потрібно було наважитися. Текст я промовляю українською і стримати ридання не в змозі. Це історія зґвалтованої дівчини з Київської області. Її чоловіка застрелили у дворі будинку, а сина, який голосно плакав, окупанти змусили закрити у котельні, щоб не було чути його криків. Якимось дивом дівчині з дитиною вдалося врятуватися. Я точно знаю, що і наша Україна, незважаючи на всі знущання, які їй доводиться зараз переживати, прийде до порятунку, миру та перемоги.

Зараз ми ведемо перемовини з театрами у Бельгії та Німеччині, хочемо влаштувати благодійні покази. А після перемоги «Witnessing U» увійде до репертуару театру-лабораторії VIE. Буду адаптувати свій європейський досвід в українських мистецьких реаліях. Скоріше б!»

За матеріалами сайту https://teatrarium.com/mystkini_bidzhenci_vystava_witnessingu/

Вистава «Дорослі діти» – недитячі історії юних українців, яким довелося втікати від війни. 12 доль, 12 розповідей обʼєдналися у документальне дійство, яке глядачам продемонстрували в укритті Ліцею №16 імені Юрія Дрогобича.

🎬 Ця вистава стала результатом Школи документального театру від «Активної Громади» в м. Дрогобичі. Акторки-підлітки розповідали історії, якими поділилися з ними однолітки, а дехто ділився власним досвідом. Діти швидко стали дорослими, відчули страхи й емоції, які не кожен дорослий зумів би пережити.

Документальний театр – це історії з реального життя. Він дозволяє побачити ситуацію з різних сторін, дає можливість почути історії людей такими, як вони є, без прикрас.

Постдокументальна вистава «Артефакти моєї війни» (режисерка Галина Джикаєва).

Пані Галина була художньою керівницею Арт-центру “Карман” у місті Сімферополь. Після анексії Криму Російською Федерацією переїхала до Києва, де з однодумцями у 2016 році заснувала PostPlay Театр. Зараз проживає в Одесі.

Документальний театр – це історії реальних людей. Це можливість доторкнутись до чужого життя та побачити його так, як є, без перебільшень і прикрас.

Вистава «Артефакти моєї війни» – це рефлексії учасників на події, що відбуваються в Україні, їх ставлення, стан, емоції, зміна цінностей і зміна світогляду станом на «тут і зараз». Це вистава про документальні артефакти повномасштабної війни з перспективою в майбутнє.

Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Вікторія Колодяжна, амбасадорка Проєкту

2

Автор публікації

Офлайн 4 дні

Tzhalko Tetyana

132
Коментарі: 0Публікації: 55Реєстрація: 27-07-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю