Як заспокоїти дитину під час сирени чи гуркоту?

У сьогоднішньому матеріалі ділимося з вами рекомендаціями дитячого та сімейного психолога Світлани Ройз, опублікованими на сайті Міністерства охорони здоров’я України.

Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи гуркоту?
Треба пояснити, що боятися того, що насправді лякає, — нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях — зазначають у МОЗ.
Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, зокрема, сирену чи гуркіт, Світлана Ройз радить діяти за таким алгоритмом:
1. Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює ситуацію:
«Я бачу, що ти боїшся. Цей звук справді лякає, але він означає, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Про нашу безпеку дбають — тож і нам треба подбати про себе і йти в укриття».
2. Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою постійно. А далі — запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?
«Безпорадність — травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватися про тварину, взяти воду, рахувати кроки — це надаватиме їй відчуття своєї сили», — пояснює психолог.
3. Завершення:
1) Після того, як загроза минула, потрібно обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, сильним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впоралися». 2) Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо. 3) Можна пограти в терапевтичну «гру»: уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду. 4) Далі «побудуйте» місток до наступних дій: для цього запитайте у дитини про те, що ви будете робити далі, коли вийдете з укриття.

Які ігри (вправи) можна запропонувати дитині для того, щоб зняти напругу під час гучних звуків, що лякають?

Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Їх можна використовувати відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини.
1) Відволікальні вправи:
Послухати аудіоказку в навушниках.
Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.
На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію.
«Знецінення і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції» — зазначає психолог.
2) Дихальні вправи:
Подихати з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
Якщо дозволяють обставини — пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Співати пісні або здувати щось легке з долоні/твердої поверхні.
3) Тактильні вправи:
Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.
Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
4) Ігрові практики:
Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух — відкриваємо — закриваємо.
Пограти в «комах» — одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.

Як розмовляти з дитиною під час панічної атаки?

Психолог радить під час панічної атаки у дитини говорити з нею спокійно і впевнено, звертатися на імʼя, використовувати максимально короткі, чіткі фрази. Так, Світлана пропонує використовувати такі варіанти:

  • Ти мене бачиш? Кивни.
  • Мене звати… / Як мене звати?
  • Як тебе звати?
  • Я тобі допоможу.
  • Дихай зі мною.
  • Куди ти йшов, що робив, що ти почув/побачив (важливо відновити ланцюжок подій)?
  • Нині все закінчилося, зараз ти в безпеці.
  • Було дуже складно, але ти впорався/впоралася.

МОЗ зазначає: панічні атаки не є небезпечними для здоровʼя та життя людини, але вони можуть бути симптомом інших психічних розладів. Тому, якщо вони повторюватимуться, варто звернутися до лікаря (педіатра, сімейного лікаря або психіатра).

Бажаємо вам спокійних днів без тривог і мирного неба.

 

0

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

el.mih2009@gmail.com

0
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 29-07-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю