Як змінилася театральна індустрія Волині під час війни

У суспільстві, поляризованому нетерпимістю і враженому відчутним браком толерантності в часи війни, бути творчим медіатором – завдання не з простих. Сучасна сцена надзвичайно активна у своїй трансформації – і це одна з найвиразніших прикмет театру, а новітні естетичні пріоритети звільнили її від фатальної залежності щодо часових та просторових параметрів. Як результат, театр переформатувався і зайняв свою нішу у просторі геокомунікацій: люди мистецтва події свого життя почали переплавляти  у творчість. Вони розповідають правду про війну в світі, показують вистави в метро та укриттях, організовують фестивалі, щоб весь світ не забував про Україну. Ці люди воюють щоденно.

Про театральну індустрію, її місію у сучасних реаліях говорили, дискутували 12 жовтня 2022 року під час блог-кафе «Завдання і місце театру у час війни», яке організувала амбасадорка Проєкту Вікторія Колодяжна.

Участь у заході взяло 20 охочих до спілкування осіб, серед яких працівниці бібліотек міста, психологині, викладачі/-ки КЗВО «Луцький педагогічний коледж» ВОР і Волинського національного університету імені Лесі Українки, працівники/-ці освітніх закладів міста. Спікерами зустрічі були Руслана Порицька – режисерка театру ГаРмИдЕр, культурологиня, волонтерка й викладачка та Павло Порицький – актор театру ГаРмИдЕр, викладач, волонтер.

У Луцьку незалежний театр «ГаРмИдЕр» 23 лютого планував зіграти виставу про війну, але 24-го повномасштабна війна стала реальністю. Із початком вторгнення на базі театру й творчого простору «Гармидер ангар-stage» створили волонтерський штаб «Ангар», де збирають продукти, одяг, медикаменти та інші речі для потреб переселенців і людей, які переживають війну у «гарячих точках». Крім того, волонтери закуповують необхідну амуніцію для військових. У червні «ГаРмИдЕр» розпочав новий мистецький проєкт «Культурне укриття». Це простір поряд із ангаром у новобудові, де команда взяла в оренду підвальне приміщення, самотужки відремонтувала й обладнала для проведення заходів: майстер-класів, тренінгів, благодійних виступів тощо.

Головні тези, що спонукали до роздумів та обговорення, озвучили спікери заходу: «Зараз ми всі свідки та учасники подій сучасної жорстокої війни за Українську незалежність. Ми намагаємося усвідомити свій власний досвід, слухаємо друзів, які опинились у різних куточках України та світу. Мимоволі, чи за обставинами, що сталися, слухаємо безліч трагічних історій».

«Культура під час війни – також зброя. Це доводить і Росія, свідомо знищуючи осередки українськості, й Україна, культурні установи якої використовують весь арсенал власних можливостей, щоб дбати про своїх громадян. Мистецтво допомагає українцям легше давати раду своїм переживанням, освоїтися в новій реальності, гуртуватись і зберігати своє».

Культурні простори змінюють свої завдання і пріоритети в нових умовах. Це не просто будівля, стіни, зала для показів і завіса з важкого бордового оксамиту. Це відкритий для діалогу та взаємодії простір, майданчик для співпраці. Саме ця ідея стала підсумком зустрічі та спонукала учасників до створення нових колаборацій.

Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Вікторія Колодяжна, амбасадорка Проєкту

2

Автор публікації

Офлайн 3 дні

Tzhalko Tetyana

203
Коментарі: 0Публікації: 108Реєстрація: 27-07-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю