Відпустити кульку
Відпустити кульку. Алегоричне.
Вона така яскраво-червона, така приваблива, що коли ти йдеш із нею вулицею, всі запитують, чи бува в тебе не свято. Ти тішишся, бо в тебе ж КУЛЬКА! Он в інших нема, а в тебе є. Вона майорить у синьому небі, вітром заліта тобі в волосся і приносить радість чи й щастя.
Через певний час кулька потроху починає тебе дратувати – руки нею зайняті, вона неслухняна, і завжди є загроза, що ось зараз ця гумова ємність із повітряним пшиком об щось пошкодиться. Але ж вона гарна, вона твоя, і ти несеш ту кульку далі. Вже не так щасливо, скоріше приречено. Думаєш, що з нею робити: віддати, подарувати, що?
Відпусти ту кульку. Не тримайся за те, що більше не приносить радості. Нехай летить на всі чотири – і їй простір, і в тебе руки вільні.
Автор публікації
