Кожного дня був привід звернути увагу

  • Частина 3
    Алеся Пальона

З початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України багатьом людям прийшлося покинути свої домівки. Комусь через страх, через бойові дії на території де вони проживали, через втрату свого дому. Люди лишилися просто ні з чим. Комусь вдалося виїхати за кордон, а комусь в іншу область. Разом з цими всіма подіями дуже гостро зросла проблема забезпечення належними правами внутрішньопереміщених осіб. Згідно із статтею 2 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Більшість проблем, що виникли були пов’язані з тим, що центри надання соціальних послуг були постійністю не готові до великого потоку цих осіб, з’явилися проблеми з їх розміщенням, підтримкою, забезпеченням необхідним. Проблеми з’явилися в інформуванні людей, де і яку допомогу вони можуть отримати. Виникло багато скарг  на систему отримання статусу ВПО, реєстрацію та отримання допомоги. На мою думку, вирішенням буде поява більшої роз’ясненості для людей, особливо для тих, хто погано орієнтується та не може знайти потрібну інформацію в Інтернеті, не може зареєструватися через такі портали як «Дія», для цього в центрах соціального захисту потрібні інформаційні бюро, в яких люди зможуть отримати відповіді на питання, або роз’яснення з алгоритмом дій для них, якщо вони хочуть набути статус ВПО або отримати допомогу. 

Відсутність роботи важливе питання. Для багатьох проблемою стала неможливість праці через те, що ні з ким залишити дитину. Тут вирішенням могло слугувати створення волонтерських центрів типу дитячих садків. Звичайно, появу внутрішньопереміщених осіб багато людей сприймають різнобічно, як позитивно, так і негативно. Позитивно з боку отримання нових спеціалістів; нових людей, з появою яких з’являється більше попиту на послуги, товари; з’являється відчутна згуртованість серед людей. Негатив йде через те, що збільшується щільність населення, певна тривожність від цих людей. Багато негативу з’являється тільки через ненормальне відношення деяких до того, що цим людям допомагають. Але треба розуміти, що ці люди не з власного бажання покинули свої домівки та переїхали до того чи іншого міста. Треба їм допомагати по максимуму, щоб хоча б трохи полегшити їм життя. Бюрократизм і неуважність до проблем ВПО є не менш важливою проблемою, це через непідготовленість кадрового складу установ соціального спрямування для роботи в таких умовах, та з новою групою людей. В цій ситуації треба щоб працівники більш лояльно відносилися до людей, та мали розуміння щодо того, яка особливість психології людей, які є вимушено переміщеними, які пережили воєнні дії, які втратили свій звичайний спосіб життя. Треба унормувати механізм отримання різних видів допомоги цими людьми. Завжди треба бути людиною і ставитися з розумінням до ситуації інших. 

Єдність, розуміння, взаємодопомога між людьми це те, що дає можливість залишатися сильними і вірити в те, що все буде добре! 

Проєкт реалізується Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ГО «Центр гендерної освіти» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

palionalesia

3
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 02-08-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю