Моя історія. Повномасштабне вторгнення

Ельвіра Гвоздь

 

За два дні до повномасштабного вторгнення я збиралася в ТрО ЗСУ. Я готувала сім’ю до цього і шукала компанію. Я була готова, аж поки 24 лютого о 6 ранку мене не розбудила мама зі словами: «ДОЦЯ, ВІЙНА ПОЧАЛАСЯ !*». Тоді здавалося моє тіло скували, хотілося сховатися в ковдрі і ридати, аж поки все не закінчиться. Мене трясло, я розбудила хлопця дзвінком та істеричним: «П О Ч А Л А С Я ВІЙНА!!!». Тоді було чути вибухи десь далеко, але ми вже ховалися в погріб сусідів…

Хто знав, що в майбутньому ми будемо переживати в ньому обстріли села і його стінки проб’ють уламки стін дому. В погребі не було дверей, ми вибили дошки. Там не було кришки, тому всі сиділи під стінками, щоб якщо полетять уламки, то не напряму в нас.

Хто знав, що пізніше до нас прийдуть рідні, яким скинуть на дім 3-и авіабомби посеред дня. Тоді в селі з’явилися перші жертви.

Хто знав, що пізніше ми звикнемо до літака, який прилітав чітко за розкладом бомбити село, і ми просто будемо прокидатися перед прильотом, щоб лягти «в найбезпечнішому місці» будинку, закрити вуха та відкрити рота… аж поки не почнуться артобстріли села.

Ми прийняли рішення якнайшвидше евакуюватися.

За день до мого виїзду, село знову «накрили». Я вилізла з погребу написати повідомлення: Жива, нас обстрілюють. Люблю». Я бачила, як горить все навколо…навіть кладовище.

Наступного дня, за 3-и хвилини до виїзду, почався обстріл села. 9 чоловік з речами залізли в погріб і чекали. Десь недалеко стріляв шифер, кудись таки влучили.

Чудом виїхали до Києва. Десятки блокпостів, протитанкові їжаки, окопи. Такою я бачила колись мирну, веселу, часом божевільну столицю незламної країни.

Це просто ще одна історія ще однієї людини, яка постраждала від російської федерації. У нас різні історії та ми маємо спільного ворога. Тому ми маємо продовжувати нашу боротьбу, яка триває протягом всієї історії України.

Всім нам зараз складно, бо це війна. Тому зараз ми маємо працювати не на 100%, а на 200%. Ми маємо робити все для пришвидшення нашої Перемоги.

Ми маємо берегти себе, але маємо працювати.

Ми неодмінно переможемо, але це потребує нашої роботи на всіх фронтах.

Допомагайте ЗСУ, не толеруйте російське. Росія вбиває.

*– під війною розуміється повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. Новітня російсько-українська війна почалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації АР Крим.

Проєкт реалізується Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ГО «Центр гендерної освіти» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина

2

Автор публікації

Офлайн 10 місяців

el.hvozd

6
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 06-08-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю