Нікколо́ ді Берна́рдо дей Макіаве́ллі

Нікколо походив з родини флорентійського адвоката, який забезпечив сину доступ до хорошої освіти.  Ще з юних років він захоплювався працями античних філософів, істориків та державних діячів (Арістотеля, Фукідіда, Тита Лівія, Плутарха, Цицерона), а також цікавився політикою, в чому пізніше досяг чималих успіхів.

Тривалий період свого життя Макіавеллі займає високі посади вищого чиновника у Флорентійській республіці, а також відповідає за військові справи в якості секретаря нового органу ополчення. На відміну від багатьох своїх колег, він був переконаний у перевазі добре озброєного і підготовленого ополчення, а не професійних найманців, адже останні були мотивовані лише матеріально. Також він досить добре розумівся на дипломатії та міжнародних відносинах завдяки досвіду роботи урядовим послом, адже брав участь у близько 35 дипломатичних місіях, серед яких поїздки у Францію та Німеччину.

Макіавеллі написав низку творів на політичні теми, найвідоміша з яких – “Володар”. В цьому політичному трактаті автор роздумує над сутністю влади, практичним її втіленням та способам збереження, а також дає досить специфічні управлінські поради для “ідеального правителя”. Під цим терміном мається на увазі не утопічний ідеал досконалого керівника держави, але збірний образ далекоглядного і властолюбного правителя, що розуміється на політичних інтригах та знає, як утриматися при владі. І хоча в описі такого правителя знаходимо згадки низки чеснот, однак все це постає як складова прагматичного підходу, а не щирості і справжніх цінностей.

Заради справедливості, варто зазначити, що погляди самого Нікколо Макіавеллі дещо відрізнялися від сенсу терміну “макіавеллізм”. Під останнім, зазвичай, розуміють сукупність лукавства, жорстокості й маніпулятивності правителя (ознак психопатії) в той час як сам автор не настільки прямо й радикально писав про якості людини, наділеної владою. Аде все-таки, елементів згаданих негативних якостей у “Володарі” також достатньо.

Хоча Нікколо Макіавеллі написав “Володаря” ще в 1512 році, однак опублікований трактат був лише 1532-го (через п’ять років після смерті автора). Це збіглося в часі з розгортанням процесів Реформації. Протестанти вкрай негативно оцінили поради Макіавеллі, а сама книга відзначена званням “написаної рукою диявола”. Така реакція була очікуваною з огляду на зміст твору і ставлення автора до християнства і церкви. У “Володарі” є чимало посилань і прикладів з історії. Так, Макіавеллі розглядає класичну Грецію, правління Олександра Македонського, греко-перські війни, низку епізодів з історії Риму, Ізраїлю (і загалом єврейського народу), з історії Церкви і папства. Він був освіченою та ерудованою людиною, проте в релігійному плані не можна назвати його послідовником Христа, адже в своїх творах розглядав християнських пророків, Ісуса та персонажів античних міфів та інших язичницьких релігій на одному рівні.

Місце й час проживання здійснили неабиякий вплив на Нікколо Макіавеллі. Річ у тім, що в XV-XVI столітті місцеві правителі роз’єднаної Італії та духівництво нерідко були суперниками, а тому у “Володарі” можна простежити трактування релігії як ще одного важелю впливу на суспільство. Макіавеллі вважав, що віра неодмінно має бути присутня в країні, проте не для того, щоб люди отримали Спасіння і пізнали Істину, але щоб правитель міг тримати людей в покорі.

Хоча ідеї Макіавеллі частіше згадуються в негативному контексті, однак їх втілення в сучасному світі вистачає сповна. Маніпуляції, лицемірство та жага до влади характерні як для деяких правителів загальнонаціонального масштабу, так і для дрібних чиновників, що відчули себе “Володарями”, отримавши хоч трішки влади

Життя Макіавеллі можна розділити на три основні періоди:

1469–1498 роки: дитинство і юність у Флоренції за часів правління Лоренцо де Медичі, а після вигнання його сина П’єро де Медичі в 1494 році 4 бурхливі роки республіканського правління під проводом монаха-домініканця Джироламо Савонароли;

Портрет Джуліо де Медичі, папи римського Климента VII

1498–1512 роки: активна політична діяльність на чолі другої канцелярії, а після 1502 року — зближення з новим постійним главою держави П’єтро Содерині; упродовж цього періоду Макіавеллі також був секретарем військового магістрату Десятьох, секретарем нового органу ополчення Дев’ятьох, до створення якого 1506 року він доклав великих зусиль, а також урядовим посланником — він брав участь у близько 35 дипломатичних місіях, включаючи 4 місії до Франції (1500–1511) та Сієни (1501–1510), дві до Чезаре Борджіа (1502), до папського двору (1503 та 1506), а також одну до німецького імператора (1507–1508);

1512–1527 роки: втрата посади й нетривале ув’язнення після відновлення правління Медічі, початок літературної кар’єри; «…оскільки доля вирішила, що я не здатний говорити ні про шовк, ані про вовну, ні про прибутки, ані про втрати, я мушу говорити про політику (lo stato)». У 1503—1506 роках був відповідальним за флорентійську міліцію, включаючи захист міста. Він не довіряв найманцям (позиція, роз’яснена детально в «Міркуваннях про першу декаду Тіта Лівія» і в трактаті «Державець») і віддавав перевагу ополченню, сформованому з громадян. У серпні 1512 після низки заплутаних битв, угод і союзів Медічі за допомогою Папи римського Юлія II відновили свою владу у Флоренції і республіка була скасована. Макіавеллі, що грав істотну роль в уряді республіки, потрапив у опалу, 1513 його звинуватили у змові й арештували. Незважаючи ні на що, він відкидав свою причетність і був врешті-решт звільнений. Він віддалився в свій маєток в Сант’Андреа в Перкуссіні біля Флоренції й почав писати трактати, які забезпечили йому місце в історії політичної філософії. Макіавеллі помер 1527 в Сан-Кашано, за кілька кілометрів від Флоренції. Розташування його могили невідоме; проте кенотаф на його честь перебуває в Церкві Санта-Кроче у Флоренції.

За допомогою трактату «Державець» Макіавеллі досяг прихильності Медічі. 1520 року кардинал Джуліо де Медичі замовив йому написати історію Флоренції, а також «Роздуми» — проект промови уряду Флоренції з нагоди смерті Лоренцо, герцога Урбіно.

Після виконання низки незначних доручень за межами Флоренції у травні 1526 року, за рік до падіння режиму Медічі у Флоренції, його призначили керівником наглядачів за укріпленнями.

Макіавеллі помер 21 червня 1527 року, через 11 діб після невдалої спроби повернутись на свою стару посаду в канцелярії після відновлення республіканського правління.

1

Автор публікації

Офлайн 2 роки

gorovijoleg15@gmail.com

1
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 22-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю