Чи зменшився страх? Як змінилось сприйняття війни українцями на третій рік вторгнення

Із початком повномасштабної війни українці змушені бути напоготові щодня, через ракетні удари, тривоги та постійну загрозу життю. На початку у людей був панічний страх – при звуках сирен всі бігли до бомбосховища, прислухаючись до кожного шороху. На третій рік війни, у населення більше зростає втома через щоденне хвилювання, а страх – притуплюється. 

Чи означає це адаптацію та як це може вплинути на психологічний стан суспільства в цілому?

 

Військовий психолог Олег Покальчук у своєму інтерв’ю зазначає, що у середньостатистичного українця з’явилося більше стійкості. Це можна розглядати як адаптацію або навіть психологічну втому, що включає в себе звикання, розуміння ситуації, а також формування нових ціннісних орієнтирів. Фактично, йдеться про механізм психічної стабілізації в умовах тривалої загрози.

 

«Зменшився страх власної смерті. Люди зрозуміли, що жити постійно в страху – це неможливо. Вони або загартувалися, або відійшли від цього на психоемоційному рівні», – Олег Покальчук.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ ГРУПИ «РЕЙТИНГ»

За результатами дослідження соціологічної групи “Рейтинг”, загальні настрої українців під час війни (листопад–грудень 2024 року) на загальний психоемоційний стан українців передусім впливають: 

– можливість втрати близьких (40%),

– власне здоров’я та фізичний стан (31%),

– фінансові труднощі (29%),

– безпекова ситуація в країні (28%),

– новини та мобілізація родичів (по 23%).

Джерело: ratinggroup.ua 

Терміни проведення: 20 листопада-4 грудня 2024 р. 

Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера).

Розмір вибірки: 2000 респондентів (національна вибірка) + 3600 респондентів (підвибірки в 9 регіонах)

 

Ці цифри демонструють, що психологічний тиск на суспільство залишається дуже високим, навіть якщо реакція на щоденні загрози стає менш емоційною.

 

«Війна стала певним тлом – тривожним, трагічним, але водночас звичним.» – Олег Покальчук.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ КМІС

Страхи українців сьогодні свідчать про високу напругу, що триває вже третій рік поспіль. Проте як змінювалася здатність українців справлятися зі стресовими ситуаціями у ширшій перспективі?

Дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показує динаміку частки респондентів, які не переживали жодних стресових ситуацій у 2013-2024 роках. Як можна бачити, у перші роки аналізованого періоду частка таких респондентів була порівняно високою (особливо у 2013-2019 роках). Проте після 2020 року через пандемію ковіду цей показник різко знижується до 29%.

Джерело: kiis.com.ua 

Аналіз показує, що рівень стресу в Україні зростає із Заходу на Схід: на Заході його переживали 90% опитаних, у Центрі — 86%, на Півдні — 92%, на Сході — 97%. У 2024 році рівень стресу майже не залежить від статі (92% жінок і 87% чоловіків), віку, типу населеного пункту чи рівня доходів — різниця між групами статистично незначуща.

 

Володимир Паніотто коментує результати дослідження так:

 «Попри високу кількість стресових ситуацій серед українців (87% у 2024 році), це не означає автоматичний розвиток дистресу. Стрес може бути як негативним, так і мобілізуючим. За даними інших досліджень, нормальний рівень психологічного стану у 2023 році зберігали 69% українців, підвищений дистрес мали 21%, а високий — 10%.

Життя українців після 2022 року супроводжується постійними стресами, однак більшість (57%) готові витримувати труднощі стільки, скільки потрібно для перемоги. Навіть у складних умовах суспільство зберігає високу волю до боротьби та відкидає ідею миру на будь-яких умовах».

 

Третій рік повномасштабної війни в Україні засвідчує поступову зміну емоційного сприйняття загрози: страх притуплюється, поступаючись місцем хронічній втомі та напруженню. Попри зростання рівня стресових ситуацій, українське суспільство демонструє високу адаптивність і готовність продовжувати опір. Однак тривала напруга без належної психологічної підтримки може мати довгострокові наслідки, що вимагає уваги не лише держави, а й усіх інституцій, відповідальних за підтримку психічного здоров’я. Як застерігає О.Покальчук, українці можуть зіткнутися з колективним емоційним вигоранням – навіть якщо зовні цього непомітно. Це створює запит не лише на витривалість, а й на системну психологічну підтримку.