Чому український фемінізм не дорівнює дискримінації чоловіків?

Останні роки все більшої поширеності набуває рух українських жінок щодо отримання рівних прав з чоловіками у політичній, соціальній та економічній сферах життя. Більш того, завдяки діяльності феміністок в Україні з’явилася заборона на використання об’єктивації жіночого тіла у рекламі, було зменшено відрив оплати жіночої праці (станом на 2021 рік жінки отримають на 18,6% менше заробітну плату ніж чоловіки, хоча у 2015 році цей розрив становив 26%), у новому правописі з’явилися фемінітиви, а також було впроваджено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства (до п’яти років обмеження волі або до двох років позбавлення волі). Проте не дивлячись на всі ці здобутки, існує велика кількість людей, яка не розуміє необхідності даного руху або загалом вважає, що фемінізм має на меті дискредитувати чоловіків та встановити матріархат на планеті. Давайте ж розберемося, що на справді прагне втілити фемінізм у наше повсякденне життя.

Варто розпочати наші міркування з малого екскурсу в історію появи сучасного фемінізму як в Україні, так загалом і у всьому світу. Вперше подібне явище торкнулося європейських та американських жінок у XIX столітті та отримало назву “суфражизм”. Ідеологією цього руху було отримання жінками виборчого права, адже до XIX століття більшість жінок не мали змоги брати участь у виборах, а ті, що могли, мали додаткові обмеження. Крім цього суфражистки переймалися проблемою рабства, освіти жіночого населення, права вільності для одружених жінок та можливості брати опіку над дітьми. В Україні рух суфражизму пов’язаний з творчістю таких відомих постатей, як Лесі Українки та Ольги Кобилянської, що не один раз підіймали тему нерівності жінок і чоловіків у своїй творчості. Окрім того, починаючи з 1840-х років стали з’являтися різні жіночі товариства, а у 1907 році було створено на території російської імперії “Спілку рівно управління жінок”, яка боролася за жіноче виборче право.

Наступним важливим етапом розвитку сучасного фемінізму стали 1960-і роки, коли виникли поняття радикального та ліберального фемінізму, а також було створено засади, що лягли в основу сучасного фемруху. Після отримання можливості брати участь у виборах та мати право вільності жінки були стурбовані сексизмом, що існував у сім’ї та на роботі. Крім того, тодішні феміністки були незадоволені й об’єктивізацією оголеного жіночого тіла в культурі, кількістю домашнього насильства та зґвалтувань, неможливістю розпоряджатися власною репродуктивною системою (тобто заборона на аборти) та осудженням сексуальної розкутості жінок. Тож починаючи з 60-х і закінчуючи 80-ми роками XX століття відбулося формування двох течій фемруху – ліберального та радикального. Ліберальні феміністки вбачали осередком вищезазначених проблем правову систему, тому боролися за внесення змін до неї, наприклад, створення закону, що врегульовував би домашнє насильство, або створення дозволу на аборти на законодавчому рівні. Радикальні ж феміністки вважали, що проблема сексизму загалом постає з патріархального устрою, що будувався протягом багатьох сторіч. Так, на думку радфему 60-х років, саме патріархальна система вбила в голову людей гендерні стереотипи та домінування чоловічої статі над жіночою, тож для того, щоб позбутися подібних думок, необхідно повністю позбутися даної системи. Саме останні погляди лягли в основу теорії фемінізму, що розглядає природу гендерної нерівності. Щодо України, то бувши в складі радянського союзу фемрух пригальмувався у своєму розвитку, проте починаючи з 60-х років в УРСР створювалися жіночі ради, що представляли Україну на міжнародних жіночих з’їздах.

Останнім етапом розвитку фемінізму стали 1990-і роки, що ознаменувалися так званою секс-війною – дискусією щодо сексуальної активності жінки. Продовжуючи боротися з проблемами, що були визначені в 60-х роках XX століття, феміністки занепокоїлися питанням сексуального життя жіночої статті. Одна частина вважала, що необхідно боротися з проституцією та порнографічними матеріалами, як однією з форм сексуального насильства над жінкою, інші ж виступали за сексуальну свободу, тобто можливість брати участь у порнографії та проституції за своєї власної згоди. Так фемінізм розколовся ще на дві великі групи – секс-позитивний та антипорнографічний фемінізм. Крім того, в ті роки починаються рухи різних меншиств (ЛГБТК+), що сильно вплинули на думки фемінізму. В Україні ж 90-і роки стали моментом активного розвитку фемруху, адже відбулось повалення радянської влади. Так, виникла велика кількість різноманітних організацій, що відстоювали права жінок та продовжують робити це до сьогодення.

Тож фемінізм в Україні – це не данина сучасній моді. Він існував ще з XIX століття, збагачуючи при цьому ідеологію європейського фемінізму. Більш того обмеження з боку російської імперії та радянської влади не змогли його подолати. Які ж проблеми охоплює сучасний український фемінізм? На початку посту я вже окреслила деякі досягнення українських жінок з отримання рівних прав, проте до цього часу існує думка в суспільстві щодо того, як має виглядати справжня жінка (згадаймо засудження Олени Зеленської за “чоловічу” позу на обкладинці журналу Vogue) або неспроможність жіночої статі виконувати чоловічу роботу (хоча зараз в ЗСУ перебуває понад 50 тисяч жінок-військовослужбовець, що робить українську армію однією з найбільших жіночих армій серед країн НАТО). Тобто ціллю українського фемінізму залишається подолати гендерну нерівність та соціальні ролі, що були встановлені суспільством. Зазвичай в цей момент у чоловіків і виникає відчуття щодо їх дискримінації. Чому насправді це не так? Фемінізм як рух, що захищає права жінок, в більшості своїй не торкає тему чоловічих прав (як і маскулізм захищає права чоловіків, не торкаючи прав жінок), що створює враження про дискримінацію чоловічого населення. Проте на ділі суть фемінізму зрівняти чоловічі та жіночі права, тобто дати змогу обом статтям обирати власний життєвий шлях, не спираючись на стереотипи. Так, фемінізм хоче запровадити життя, в якому жінка – це не обов’язково берегиня домашнього вогнища, а чоловік – не мисливець за грошима. Більш того, в сучасному світі не має існувати засудження чоловіка за роботу майстром нігтьового сервісу, а жінку – за роботу на СТО. Притаманне “жіноче” (“справжні жінки носять лише спідниці або плаття”, “жінки мають вміти готувати та прибирати”) та “чоловіче” (“чоловіки ніколи не плачуть”, “чоловік має вміти за себе постояти за допомогою фізичної сили”) виховання має також зникнути за ідеологією фемінізму, адже ми є жінками або чоловіками за своєю природою, а не поведінкою.

Отже, любі чоловіки, не турбуйтеся, якщо ваша дівчина є прихильницею фемруху, адже фемінізм – це явище, що має на меті спростити як жіноче, так і чоловіче життя, себто позбавити людей гендерних стереотипів і дати їм змогу робити все, чого вони забажають (звичайно у рамках законодавства). 

0

Автор публікації

Офлайн 1 рік

LiSa

0
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 22-11-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю