І кожна прочитана книжка як ще одне прожите життя…
Вже багато слів було написано про книгу: про її значущість для розвитку людства, про неї як безмежне джерело знань, досі ведуться дискусії щодо переваг та недоліків паперової чи електронної книги, чи замінять серіали читання романів, яке майбутнє у паперової книжки та для чого люди купують книжки…
Але для мене книга – це дещо більше ніж просто інформація надрукована на папері, це як ще один вимір часу, нашого дорослішання та розвитку, адже прочитанні сторінки пропускаються через наше серце, і це так чи інакше впливає на наше сприйняття світу .
З дитинства книжки тобі читають батьки, а ти дивишся в ті чорні закарлючки і не розумієш, що в них може бути цікавого, адже найкраще в книжках – це малюнки. Ти гортаєш пожовклі сторінки книг з батьківських полиць в пошуках ілюстрацій, а там лише купа тексту. І як це можна читати?!
Згодом ти починаєш питатися у дорослих, щодо надписів навколо: «А що там написано? А що це значить?». Через деякий час ти знайомишся з першою книгою в своєму житті, яку ти маєш сам прочитати – Буквар. Ти вивчаєш ці закарлючки і вони набувають вже зовсім нового сенсу: те що колись було купою чорних паличок і кружечків, перетворюється на історію дивовижних пригод, що оживають у твоїй уяві, малюють яскраву картинку нової реальності.
Після опанування цього підручника починаються найяскравіші мандри в світі книжок: ти перечитуєш всі казки та історії, «Робінзон Крузо», «Аліса в Дивокраї», «Маленький принц», «Діти капітана Гранта», «Том Сойєр», «Мауглі», «20 000 льє під водою», «Біле Ікло», «Гаррі Поттер» та безліч інших.
З часом змінюються вподобання, ти звертаєшся до наукових книжок, класики, фантастики чи пригодницьких творів, читаєш вірші та прозу, питаєшся рекомендацій в знайомих чи шукаєш щось цікаве в Інтернеті.
Ми звертаємося до книжок не лише аби знайти інформацію, а й для того аби погрітися в проміннях теплоти цих пожовклих сторінок, вдихнути їх історію. Ми знаходимо наші дитячі книжки і ті найцікавіші малюнки, закладки між сторінок чи відмітки на полях, засушені листочки дерев чи забуті записки, ми згадуємо етапи життя та як колись книжка залишила й свій слід…