Г – Гвардійське
Осередок свіжого повітря та прихованої свободи. Років три тому я вважала, що це одне з найгірших місць, де я бувала… Чому? Тому що все селище можна пройти за 15 хвилин; немає нових людей; всі про всіх знають… Та головне – відчуття скутості. Тоді я ще не помічала тієї прихованої краси та справжньої свободи.
Улюблені місця, що казати, ліс це ж безмежжя де є багато нових місць та відчуттів. Останні 2 роки я постійно переїжджала й намагалася уникати рідного селища. Але зараз все змінилося: пам’ятаю, як приїхала – тільки вийшла з автобусу та вдихнула свіже повітря із запахом сосни, пішла знайомими вуличками – і зрозуміла, як мені не вистачало цієї атмосфери внутрішнього спокою, відчуття свободи. Можливо, я подорослішала в цьому сенсі. Коли гуляла селом, то вже не зустрічала тих самих знайомих облич – усі чужі, нові люди.
Ще трішки про красу: саме селище знаходиться в лісі, де ростуть хвойні та листяні дерева; поряд протікає річка Самара. А моє улюблене місце – це якраз круча над цією річкою. Особливо люблю бувати там увечері, коли всі відтінки заходу сонця віддзеркалюють у воді.
З усіх міст, де я була, це і є моє улюблене.
Автор публікації
