Чому участь жінок важлива в процесі досягнення сталого миру?
Катерина Ромащенко
Останнім часом у процесах досягнення миру відбуваються великомасштабні зміни, від економічного росту та соціальної інтеграції до захисту навколишнього середовища. Окрім дипломатів, військовослужбовців, осіб наділених владними повноваженнями, кожна людина має право брати участь у цьому процесі. Але є певна дискримінація стосовно жінок, що унеможливлює брати участь у формуванні мирного стану.
І у мене постало таке питання: «Чи справді жінки не можуть брати участь у процесах досягненні сталого миру?».
Відповідь – НІ, ЖІНКИ МАЮТЬ НА ЦЕ ПРАВО!
Відповідно до «Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» усі жінки, в першу чергу, повинні бути захищені від дискримінації та мають повноцінне право робити все для досягнення сталого миру. Адже велика кількість жінок працюють у силових структурах, служать в армії, працюють в поліції та займаються волонтерською діяльністю. Також, за останні роки збільшилась кількість жінок, які працюють в НАТО і відіграють важливу роль у забезпеченні миру і безпеки в багатьох конфліктних та неспокійних регіонах нашого світу. Щодо українських жінок, то слід відзначити, що за деякими показниками, орієнтовано 45% учасників Євромайдану були жінки, котрі надавали матеріальну, моральну, медичну та юридичну допомогу громадянам України.
Тому потрібно зазначити, що жінки – це сильна духом стать, яка має величезне значення у дотриманні, зміцнення та вирішенні конфліктів в Україні та по всьому світові. Зокрема, Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», у відповідь на питання: «ЧОМУ УЧАСТЬ ЖІНОК ВАЖЛИВА В ПРОЦЕСІ ДОСЯГНЕННЯ СТАЛОГО МИРУ?» встановлює «Участь жінок важлива у процесі досягнення миру через 1 причину – ВОНИ МАЮТЬ НА ЦЕ ПОВНОЦІННЕ ПРАВО!».
Пам’ятаємо ! про це та створюємо ! умови для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів та встановленні миру.
Проєкт реалізується Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ГО «Центр гендерної освіти» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини
Автор публікації
