Резільєнтність в українському суспільстві
Для того щоб зрозуміти як соціокультурні фактори впливають на резільєнтність, варто визначити що означає це поняття і чому воно має привертати нашу увагу. Резільєнтність це здатність людини чи соціальної системи вибудовувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах. Воно включає збереження основних властивостей особистості в період небезпеки, повне відновлення і досягнення успіху в майбутньому.
Рівень резільєнтності сучасної людини є значно вищим ніж 200-300 років тому. Це можна пояснити більшою кількістю стресогенних факторів які впливаюь на особистість, адже щоб жити комфортно і досягти успіху вона має бути мобільною, швидко пристосовуватись до змін, наполегливо, креативно та якісно вирішувати проблемні ситуації, а місцями відноситись до вього з гумором, мати віру і надію. Все це допомогає пережити несприятливі події та швидко відновитись після них, вдосконалити і реалізовувати себе як особистість, просувати і розвивати свою громаду.
Можна долати виклики і загрози не лише на основі індивідуальних особливостей, а й на підтримці соціокультурних факторів. Тут значну роль відіграють громади, які підтримують певні цінності, звичаї та норми.
В українського суспільства є як позитивні, так і негативні установки, які впливають одна на одну і склались історично. Перша, яку я хочу назвати, уже відходить в минуле – це переконання «хто ходить до психолога, у того щось не так з головою», або «я не хочу щоб він ліз в мою голову». На щастя, відсоток людей які у складних ситуаціях звертаються до спеціаліста зараз збільшується, особливо серед молоді. Не дуже вдалою ідеєю є приховати своїх емоції, труднощі, переживати все наодинці, тому коли ми бачимо що самому не впоратись, йдемо до найближчих людей і за чашкою чаю або чогось міцнішого відкриваємо серце. Це гарний спосіб, якщо використовувати його з розумом, бо такі посиденьки часто переходять в заливання свого горя оковитою що не є добре і не вирішує ситуації. Багато людей взагалі не хочуть зізнаватись комусь що у нього проблеми, забороняють собі відчувати негативні емоції, весь час кажуть що у них все добре і бояться просити допомоги, бо у нас це вважається соромно і ніхто не хоче виглядати в очах інших слабким, уразливим, нікчемним. Ще одним фактором є знецінення наших почуттів іншими людьми. Дуже поширеними є фрази: «Всім погано, думаєш один такий?», «Часу вільного дуже багато от і думки погані лізуть, краще справою займись». Вони не тільки нічим не допоможуть людині, а ще й додадуть почуття провини до інших проблем.
Отож давайте звернемо увагу на те, в який спосіб ми долаємо стрес і як реагуємо на почуття оточуючих людей, адже для кожного власна ситуація є абсолютно унікальною і вартою уваги.
Автор публікації
