Гуцульський Гомер

Маю таку забавку: взяти рандомну книгу, відкрити сторінку навмання і прочитати той абзац, на який упав погляд. І вважати це за своєрідне передбачення, само собою!

Тягну ті книги в руки будь-де. От і в музеї фільма «Тіні забутих предків» не втрималася: книга на столі – сторінка випадкова – перший-ліпший абзац. Ну і що маємо? Звісно, що: про вчительську долю, нікуди від неї не подінешся…

Уже потім, із подачі подруги, а за сумісництвом – перекладача-літературознавця, зачепилася за авторку. Параска Плитка-Горицвіт. Іра, подруга, ще здивувалася цій книзі, мовляв, дуже важко знайти, не друкують. А тут – місцеве видання, солідна палітурка.

Гуглимо. «Гуцульський Гомер», зв‘язківиця УПА під псевдонімом Ластівка, фольклористка, мисткиня, фотографиня, письменниця, художниця… Талановита краєзнавиця, яка – овва! – знатно постраждала за совєтів, зазнала таборів, не отримала заслуженого визнання за життя і померла в бідності.

Чомусь я не здивована. Радянська/російська практика пригнічувати таланти, якщо вони не служать червоному/імперіалістичному режиму, була і є незмінною. Саме тому ми маємо вистояти у боротьбі зараз, щоб наші внуки дізнавалися про своїх талановитих предків, кинутих у забуття безжальною терористичною машиною, не із самвидавів чи передруків з-під поли. Щоб вони знали свою історію і відкрито пишалися нею. Щоб не нехтували мовою. Щоб поважали своїх героїв. Щоб не були заново зросійщені й позбавлені унікального автентичного коду української нації.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Nataly Makhynia

5
Коментарі: 0Публікації: 8Реєстрація: 23-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю