Музей гудзика в Олександрії

Про гудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі “на щастя” або й збирає цілу колекцію.
Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні гудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз – виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Гудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й ніс цілком певне інформаційне значення.
Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб як гудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання гудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.

Олександрія – місто, де майже 50 років у минулому столітті слабозорі виготовляли ґудзики. Тут діяла спеціалізована фабрика. Зараз на її місці працює артгалерея і засновано унікальний музей ґудзика.
На сьогодні в Олександрійському музеї ґудзика зберігаються тисячі пластикових, дерев’яних, металевих і навіть шкіряних ґудзиків. Його засновниця, художниця Ірина Кваша, згадує, як все починалося 4 роки тому:
«Коли ми сюди прийшли, то побачили море ґудзиків. З’ясували, що тут УТОС робив ґудзики з 34 року минулого століття і до кінця сімдесятих років. Тоді тут зі звичайних річкових мушель вирізали перламутрові ґудзики».
Викинути знайдені скарби у митців рука не піднялася, тож створили тематичну експозицію і почали збирати рідкісні експонати і вивчати історію ґудзика. Раніше його основна функція була інформативна. За фурнітурою можна було визначити, до якого полку належить солдат чи який ранг у чиновника. Зараз в олександрійському музеї зберігаються ґудзики, які належали співробітнику фінансової поліції Італії, суддям і військовим, чиновникам Волинської, Херсонської, або Полтавської губернії.
Найцінніші експонати доводиться купувати, але більшість ґудзиків приносять друзі і знайомі. Один з перших експонатів музею подарувала Ольга Кісільова. Це запакована коробка, в якій понад 4 тисячі ґудзиків. Таку «спадщину» вона отримала від мами – професійної кравчині.
Аби зацікавити відвідувачів, замість традиційних стендів Ірина створює картини з ґудзиків. Сортує їх за кольорами і відтінками. Основні пришиває, решту приклеює:
«Такого напрямку – робити картини з ґудзиків не існує у мистецтві, але мені вже такий ярличок повісили «ґудзикописець». Мені це дуже подобається», – жартує галеристка.
А ще засновниця музею мріє потрапити у музей ґудзика в Італії аби обмінятися там мушлями – замість річкової отримати морську з характерними відтисками, адже італійці також виготовляють ґудзики таким методом.

Джерело: https://alexcity.com.ua/den-gudzika-oleksandrijske-svjato/

 

 

4

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Wroslava

244
Коментарі: 0Публікації: 88Реєстрація: 15-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю