Роздуми про вищу освіту в Україні
Хотілося б почати з того, що положення про право на освіту містяться в багатьох документах міжнародного характеру. Зокрема, стаття 26 Загальної декларації прав людини проголошує, що:
1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
Але чи виконуються ці вимоги в усьому світі насправді?
Чому права на освіту важливі?
Ці права необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства, можливості здобуття нормальної роботи, займатися тим, що до вподоби. Без хоча б початкової освіти людина не зможе навіть саморозвиватися у багатьох напрямках, бо не має навичок читання, письма. Наприклад, людина талановита в якомусь із напрямків, але вона навіть не має можливості дізнатися про це.
Безкоштовна вища освіта – необхідність чи надмірність?
Якщо взяти, наприклад, США, то навчання там виключно платне, якщо не враховувати гранти і тд. Коледжі або університети (приватні або державні) отримують кошти і розподіляють їх за своєю системою. В Україні є бюджетні місця, які можна отримати, якщо успішно скласти екзамен і бути конкурентоспроможним в рейтингу. З одного боку держава, яка виділяє кошти на університет, їх втрачає, а з іншого приводить спеціалістів, які можуть бути дуже ефективними в своїй сфері і дає можливість навчатися краще підготовленим, аніж тим, хто має кошти. Тому, на мою думку, добре організована безкоштовна вища освіта – це необхідність.
