Проблеми і приклади інклюзії у наш час
Інклюзія у сенсі цього терміну включає у собі як сферу освіти, а й увесь спектр суспільних відносин: працю, спілкування, розваги. Тому скрізь має бути створена доступна та доброзичлива атмосфера, подолані бар’єри середовища проживання і масової свідомості. Але починати, звичайно, слід зі сфери виховання та освіти майбутніх поколінь і слід визнати, що інклюзія– не обмеження прав здорових учнів на користь дітей з інвалідністю, а наступний щабель розвитку суспільства, коли освіта стає реальним правом для всіх. Цілком очевидно, що для вирішення цього завдання необхідний обмін різноманітним досвідом між усіма учасниками процесу інклюзивної освіти.
Наприклад, безперечною перевагою італійської системи освіти є широко розвинена система підтримки педагогів та дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Насамперед, це ціла низка помічників педагога, які виконують різні обов’язки та функції: педагог зі спеціальною професійною підготовкою, посада якого затверджена штатним розкладом, але він є службовцем Міністерства охорони здоров’я; помічник з питань освіти та комунікацій; помічник із культурноосвітніх питань; помічник із соціальної співпраці, який призначається місцевими громадськими організаціями; помічник з питань забезпечення додаткової технічної, адміністративної та індивідуальної допомоги дітям у прийнятті їжі, виконанні гігієнічних процедур.
Крім того, потужним елементом виховання може стати формування позитивного соціального портрета людей з інвалідністю у дитячому та молодіжному середовищі. До вирішення цього завдання можуть бути залучені не лише педагоги, а й засоби масової інформаці. Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина. #PeaceInDigitalEra #ФундаціяПравЛюдини #HumanRightsFoundation
Автор публікації
