Жінки – невід’ємна частина переговорів та прийняття рішень
Попри важливу роль жінок у миротворчих процесах, їх участь у посередництві та вирішенні конфліктів часто знецінюється. Противники залучення жінок апелюють до ефективності та стверджують, що основний тягар, особливо в умовах війни, лягає на чоловіків. Такий підхід є проявом гендерної дискримінації, що ігнорує принципи рівності та позбавляє миротворчі зусилля необхідної інклюзивності.
На мою думку, сьогодні все більше зростає кількість прикладів, які однозначно показують, що участь жінок сприяє завершенню переговорів, реалізації та довговічності мирних угод.
Від моменту ухвалення Резолюції 1325 спостерігається суттєве зростання кількості гендерно чутливих формулювань у мирних угодах, а також активніше залучення жінок, жіночих організацій і гендерних експертів як офіційних переговорниць, посередниць або підписанток. Однак, у багатьох контекстах участь жінок може бути тимчасовою або формальною, їхні ролі – символічними, а можливості впливати – обмеженими через панівні культурні норми.
Найбільш вагомим ефектом участі жінок у мирних процесах є не лише більша увага до гендерних аспектів у переговорах та текстах мирних угод, а й у зміні динаміки процесу: розширюється коло порушуваних питань, зростає участь громад, з’являється більше шансів усунути глибинні причини конфлікту, а також посилюється тиск на сторони щодо досягнення домовленостей або повернення до переговорів у разі їхнього зриву.
Усі суб’єкти, залучені до офіційних мирних процесів, на мою точку зору, повинні взяти на себе зобов’язання, що піддаються кількісній оцінці, з урахуванням часу, щоб забезпечити безпосередню та значущу участь жінок на конкретних етапах процесу. Погляди жінок і гендерно-чутливі ініціативи мають бути розглянуті на переговорах та консультаціях, необхідно навчати сторони гендерно-чутливим зобов’язанням, а також визнавати та надавати цілісну підтримку жіночим групам, які беруть участь у дипломатичних зусиллях.
Держави-члени та держави-посередники, які підтримують конкретні мирні процеси, також мають створювати стимули для залучення жінок до переговорів – наприклад, через навчальні програми, матеріально-технічну підтримку або збільшення представництва делегаток у переговорних групах.
Підтримка систематичного залучення жінок до мирних переговорів повинна бути включена до сфери повноважень кожного посередника, посланника та керівника миротворчої місії, а результати повинні регулярно звітуватися на всіх форумах.
Отже, я дійшов висновку, що для збільшення участі жінок потрібно прийняти ширше, глибше та комплексніше розуміння гендеру в світі та безпеці, у якому ані жінки, ані чоловіки не розглядаються як однорідні категорії; де визнаються різноманітні ролі чоловіків та жінок у війні та мирі.
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Автор публікації
