Контрастність чорного і білого в романі Сергія Жадана «Інтернат»
Для кожного автора вибір кольорової гами є дещо особливим. Часто письменники використовують кольори для зображення пейзажів, портретів героїв, опису їх психологічного стану.
У романі Жадана частіше можна зустріти чорний і білий кольори.
Чорний колір символізує нещастя, горе, траур та загибель. За вченням
Й. В. Гете можна зрозуміти, що всі темні відтінки заспокоюють людину, а от світлі – збуджують.
Якщо в психології білий колір трактується як колір чистоти, радості, символ невинності, асоціюється з денним світлом, то у Сергія Жадана білий колір має символіку мовчання, порожнечі, смерті, безтілесності. Білий колір викликає страх, який важко подолати головному герою: «…безкінечний білий простір тягнеться кудись потойбіч життя. Таке враження, що ніколи не виберешся із цієї долини, із цієї пастки…»; «лише біла моторош заливає краї, підступає під ноги. Ступиш туди – вийдеш з іншого боку життя».
У романі чорний колір виступає не як зображення явищ природи, а як емоційне відтворення оточення, почуттів людей.
Зимове небо автор змальовує темними кольорами: «небо темніє, лісосмуга насувається чорною масою»; «дощ із туманом наповнюють ґрунт водою, і небо від такої кількості вологи схоже на потопельника при березі – набрякле, із синім відливом на сірому тлі».
Світлим небо стає під час обстрілів. Але ці кольори не викликали радості: «небо з темного стає рожевим, синьо підсвічується, глухо підхоплює кожен вибух», «…порожнє місто, кольорове небо, вогкий туман, з якого виростають чорні липи».
Також у романі можна помітити важливу рису письменника – контрастність: «…білі поля й чорна проталина траси»; «…темні пси на білому тлі»; «біжить і ловить боковим зором злагоджений злий рух чорних крапок на білому полотні…».
Отже, чорний може виступати не лише як відтворення трагедії та небезпеки, білий – це не завжди щось світле та спокійне.
Автор публікації
