Спілкування

Отож, шановні, поспілкуємося? 

Худорлява , трохи згорблена бабуся артрітними пальцями знущаеться над невеличким , темно – синім мобільником. Мобільник пищить від такої наруги і механічний жіночий голос з нього видає ледь чутні , зовсім незрозумілі англійські фрази. Бабуся злиться, бо не може зв’язатися з дочкою – щось не второпає вона у тому клятому меню.
– Раніше , синку , оті меню тільки у столовках та кафешках були…

Молода жінка йде одна у сутінках темною алеєю старого парку і голосно розмовляє незрозуміло до кого. Якби підняти зараз мою маму, котра померла 1983 року,то… Мама б побігла викликати швидку для «цієї ненормальної» Саме побігла б, до найближчого ( а скільки їх зараз лишилося) стаціонарного телефону , бо про наші мобільники мама навіть пофантазувати не змогла б…

Хлопець і дівчина спілкуються через мобільники СМС – ками. Обоє у парку, метрів за 50 одне від одного, проте за ялинками не видно. І при тому я точно знаю, що ота рудоволося хитрюга «веде» свого бойфренда , наче досвідчений агент. Мабуть переконала його, що вона десь далеко , і він типу , «вільний птах»… Певно ревнує… Ось хлопчина про щось заговорив з білявкою у суперобтягнутих лосинах сірого кольору… Ага … попавсь… І руда фурія , підкравшись ближче, фотографує тим же мобільником «зрадника»…

Електронні гаджети увійшли в наше життя так глибоко, що ми вже і не мислимо себе без них. Почалося з калькуляторів, гральних приставок та відеокамер з відеомагнітофонами, потім поодинокі комп’ютери стали білш-менш звичними, оцифрилися фото та відео і нарешті врізав по нас мобільний БУМ!!! Зараз вже й погоду у Верхній Зачепилівці чи Нижній Гарбузівці дивимося через Інтернет. А соцмережі! Їх наплодилося! Адже Всесвітнє Павутиння – це свій , особливий світ. Ти можеш бути абсолютним лузером, повним невдахою, у реальному житті, але в тебе є у вільний час вільний доступ у інет і там ти – Людина з великої літери… Можеш грати у командні комп’ютерні ігри і вигравати, можеш виставляти свої фото відео у соцмережах, створювати сайти, робити блоги, і , головне , спілкуватися з людьми через усі ці «віртуальні платформи»… І тут криється «підводна скеля»! Адже дуже часто , спілкуючись через гаджети ми концентруємо увагу на своїх друзях з інету і забуваємо про тих , хто поруч з нами. Ось я, наприклад, тижнями не бачу своїх сусідів – тільки шум у їхніх оселях та ще вікна, що світяться у вечірній та ранковій темряві дають мені знати , що сусіди мої ЖИВІ. А от чи вони здорові, як у них справи – ну що я можу знати, коли не встигаю інколи перевірити свої онлайн – сповіщення? «Відключитися» від інету я теж часто не можу , бо інет є значною частиною моєї роботи. І таким чином значна частина друзів з соцмереж, стає для нас ближчими, ніж ті , хто поруч.Ми інколи довіряємо людям , яких ніколи не бачили . знайомство з якими відбулося в соцмережах та на сайтах те, що ховаємо від тих, хто поруч. Сіндром «випадкового попутника в довгій поїздці»? Чи то якась нова залежність, назви якій людство ще не знайшло? Отож що робити з цими всіма надбаннями цивілізації? Адже кількість людей самотніх час від часу зростає, особливо у «комп’ютерізованих» країнах. Навіть знайомства через інтернет, які вже стали звичними не допомагають . Бо як і було сказано вище – величезну кількість часу забирає онлайн – спілкування. Дуже вигідно – вдома, в зручній атмосфері, і приводити у порядок себе не особливо треба ( тільки перед веб – камерою трохи причепурись)… І сваритися – миритися у инеті легше, а якщо серйозно погризлися – ну, заблокували один одного, та й пішли шукати нових… слово друзів тут якось недоречне… контактеров для спілкування. Так, легше але…Інколи вулиці та будинки здаються зовсім чужими. Люди, які вибрали більшою мірою онлайн спілкування рідше діляться інформацією з колегами, рідними , близькими. А не дай Бог відключиться «світова павутина» на кілька днів? Будуть потрібні психологи та психотерапевти для виводу із стрессів маси людей?
Я не закликаю «НАЗАД» туди, де не було ні інету, ні комп’терів з планшетами, ні імейлів с соцмережами, я хочу йти у ногу з часом. Але треба пам’ятати, що майже усі ліки, якщо перевищити їх розумну дозу, є отруйними. Отож, виділи хоча б небагато часу для РЕАЛЬНОГО життя! Озирнись навкруги , пошукай друзів і коханих навколо себе! Як влучно сказала мені одна розумна дівчина: «Квіти онлайн – не пахнуть!»
ДОДАТОЧОК: Правда і «ЩОСЬ» , те про що ми кажем… «воно»… через інет … ну так … не смердить!)))     

0

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Mihal

4
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 17-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю