“Гостинна хата”: Підтримка біженців і ВПО в Одесі
Для України цей день набув особливого значення після початку війни на Сході країни та анексії Криму, що призвело до масового переміщення населення як всередині країни, так і за її межами. Варто зазначити, що до листопада 2014 року, за даними ООН, загальне число біженців перевищило 1 мільйон осіб. Уже в березні 2015 року загальне число біженців збільшилось майже у два рази. На лютий 2023 року з початку повномасштабного вторгнення 2022 року, за даними ООН, з України виїхало близько 8 млн людей. Натомість 5,3 млн стали внутрішньо переміщеними особами в межах України. На січень 2023 року в Україні офіційно зареєстровано майже 5 мільйонів ВПО. За даними Міжнародної організації з міграції на лютий 2024 року близько 3,7 мільйона осіб є внутрішніми переселенцями в Україні, майже 6,5 мільйонів – по всьому світу.
Саме тому всесвітній день біженців створений, щоб привернути увагу до мільйонів біженців та внутрішньо переміщених осіб по всьому світу, які були змушені залишити свої домівки через війну. Цей день створений для нагадуванням про необхідність підтримки та допомоги тим, хто був змушений покинути свій дім.
Одним із найбільших волонтерських центрів в Одеській області та на півдні України є «Гостинна хата», якйи знаходиться в місті Одеса. Працівник волонтерського центру погодився відповісти на декілька запитань та розповісти про роботу «Гостинної хати», яка продовжує допомагати внутрішньо переміщеним особам ось уже понад 2 роки поспіль.
Денис, працівник волонтерського центру «Гостинна хата», внутрішньо переміщений з Херсонщини.
– Коли почав функціонувати волонтерський центр «Гостинна хата»? Хто його створив?
Денис: «Ми почали працювати 26 березня 2022 року, тобто через місяць після повномасштабного вторгнення.
Створений наш центр на базі міжнародного благодійного фонду «Українська душа», керівником якого є Богаченко Наталія Валерівна».
– Скільки працівників у вашому штабі наразі і скільки було спочатку існування центру? Чи змінилась кількість працюючих протягом понад 2 років?
Денис: « Було дуже багато людей, які допомагали на початку. Потім зменшилась кількість бажаючих волонтерити. Наразі декілька волонтерів залишились від початку роботи штабу. Також багато з нас є переселенцями, які вирішили залишитись тут та допомагати».
– Скільком людям допоміг ваш центр та скільком продовжує надавати допомогу сьогодні?
Денис: «Приблизно сказати не можу, але дуже багато людей пройшло через наш центр, можливо тисячі, десятки тисяч. Ми підтримуємо людей, котрі переміщені із зони або знаходились біля зони бойових дій. Тобто особи, котрі входять до постанови 309 кабінету міністрів. Тож, зони, які там перераховано визначаються сьогодні зонами бойових дій – це Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Донецька, Луганська області».
– Яку допомогу ви надаєте людям та в якій кількості? Як працює волонтерський центр?
Денис: «Допомогу ми надаємо за адресою. Тобто люди, які проживають за одною адресу, це може бути одна родина, або дві чи три, але люди проживають за однією адресою. Допомогу надаємо продуктами, гігієнічними наборами, дитячим харчуванням, підгузками та за можливості побутовими речами. Ми працюємо з 9:00 по 16:00, з понеділка по п’ятницю».
– Коли і чому ви переїхали зі свого початкового місця розташування, адже ви допомагали у стінах щколи № 117?
Денис: «Це питання до керівництва міста і центру».
– Чи змінилась кількість людей потребуючих допомоги порівняно з початком функціонування «Гостинної хати» і сьогодні?
Денис: « Трохи менше людей звертаються за допомогою, але це, мабуть, пов’язано з переїздом та зі зміною нашої адреси. Не всі люди можуть нас знайти».
– Чи змінилось у загальному щось протягом всього часу існування волонтерського центру? Можливо змінилась кількість допомоги, яку ви надаєте?
Денис: « Кількість або збільшується або зменшується, все залежить від донорів, котрі нам допомагаю. Відношення людей не змінилось. Оскільки вони потребують уваги, допомоги».
– У вас на плакаті написано «Ви – не біженці, ви – гості нашого міста», а чому саме біженці, чому саме не внутрішньо переміщені особи, адже це різні речі ?
Денис: « Словом “біженці” ми підкреслюємо, що ми єдині в Україні, що немає значення звідки ми приїхали, з Луганська чи Донецька, Херсону, Криму, Запоріжжя. Ми – всі українці, хтось знайшов себе в цьому місті, хтось знайшов себе у цьому волонтерському центрі. Взагалі-то, цей банер підкреслює, що немає значення звідки ми. Ба більше, мається на увазі, що ми не гості, а що ми в себе вдома. Всі ми виїхали чи переїхали, бо нас змусила війна. Та, на щастя, ми змогли знайти себе тут, в нашій країні, а не за кордоном».
– Чи були у вас смішні або неприємні випадки з громадянами, яким допомагала «Гостинна хата»?
Денис: Неприємні ситуації іноді бувають, тому що люди приїздять з різними характерами та різними долями. Часто таке буває, що хтось лишається взагалі без нічого, без будинку, без родини. Багато хто приїхав з під обстрілів. Люди приходять за допомогою, у них є свої певні проблеми, тому іноді бувають конфлікти, емоційні моменти. Насправді все, що тут відбувається, не є смішним, це дуже не приємно, бо люди страждають, переживають нелегкі часи в своєму житті.
Поряд з центром є відведене місце, куди всі бажаючі одесити можуть приносити для внутрішньо переміщених осіб одяг, побутові речі, іграшки для дітей та багато іншого.
«Гостинна хата» – цей центр, який виконує важливу соціальну функцію, забезпечуючи підтримку людям, які постраждали від війни.
Отож, як біженці, так і внутрішньо переміщені особи зазнали втрати своїх домівок, майна та часто засобів для існування. Вони вимушені були зпокинути своїх родичів, друзів і звичний спосіб життя. Обидві категорії осіб потребують захисту та гуманітарної допомоги. Вони можуть потребувати житла, медичної допомоги, харчування, психологічної підтримки та доступу до основних послуг, таких як освіта та працевлаштування.
Автор публікації
